Дайте жінкам спокій!

Кілька слів на тему, яка вже реально задовбала.

Отже, днями мою знайому кілька разів банили у «Фейсбуці», бо вона сказала «що це за фігня?» дамочкам, які побігли засуджувати дружин військовополонених, бо (о боги!)… в них був манікюр та охайні сукні. Мова йшла про якийсь офіційний прийом, і логічно, що дружини, які борються за повернення своїх чоловіків, пішли туди охайні та одягнуті згідно з дрес-кодом.

Відчепіться ви вже від дружин, мам та інших родичок! Не дай Боже жодній критикині дізнатися, скільки заяв, листів та іншого варто написати, щоби життя рідної людини було в списку, на контролі тощо.

А може, похід на манікюр і охайна сукня – це свого роду маленька терапія, щоб не зійти з глузду? Не так давно ми мали розмову з дружиною полоненого. Молода дівчина працює в міськраді одного промислового міста. Вона ефектна, у неї нарощені вії. І знаєте, що перше вона почула від слідчого, якому принесла обов’язкову заяву про зникнення чоловіка? «Ви оце така красива, нащо вам той чоловік? Знайдете нового». То нічого, що люди кохають одне одного, і в них росте дитина. Вона надто красива.

Культ горя, який так уже заколупав. У нас були випадки, коли вороги тримали в полоні наших героїв по року, два, а танкіст Богдан Пантюшенко взагалі був у полоні пʼять років. Чимало рідних з горя не витримували – у них зупинялось серце. То досить колупати людей! Коли той же Богдан і Віка зустрілися після пʼяти років розлуки – вона була гарна і з нафарбованими очима. Але скільки в них було суму, болю, надії та безнадії…

Варто глянути історичні фото, щоб зрозуміти, що у Великій Британії часів Другої світової війни дами і помадою мазались, і волосся крутили. І часто це дуже навіть віталося спеціальними косметичними наборами, які роздавали на оборонних заводах. Якщо це допомагає тримати душевний баланс – хай буде. У багатьох тих дам чоловіки були або в полоні, або не прийшли додому.

Наш культ горя був надто затягнутий, бо коли в повоєнній Європі дами крутили зачіски а-ля Бардо, фарбували вії в стилі Шарон Тейт, наша жінка була максимально забита. І її функція була заробляти гроші для партійної верхівки, ну, і народити дітей до 25-ти. І все – треба було страждати. Наші жінки в радянські часи виглядали гірше, ніж будь-коли – без усмішок, впевненості і малих радощів життя.

Відчепіться уже бодай від внучок тих жінок.

Мені дуже соромно за людей, які щось пред’являють дружинам та матерям полонених. І вчать їх, як жити. Займіться своїм життям і виглядайте так, як комфортно вам, а не нав’язуйте своє бачення іншим.