Голод через війну: як продовольча криза крокує світом

Продовольча криза стала проблемою №1 та не сходить із перших шпальт світових ЗМІ. Харчову безпеку та роль у ній України очевидно недооцінювали десятками років. Нині ж пандемія у світі, війна в Україні, підводять людство до глобальної кризи, якої уникнути вже навряд вдасться.

Ми багато чуємо про країни Африки, які намагаються усіма силами втриматися на плаву. Наприклад, маленька Кабо-Верде виділила $85 млн, щоб хоча б трохи зменшити тотальну інфляцію. Звісно ж, проблему вже бачать і в ЄС, де днями виділено $600 млн для підтримки найслабших країн Африки та Карибського басейну. У Центральній та Східній Африці вже говорять про можливі 6-7 мільйонів людей, які катастрофічно голодуватимуть.

Пропоную також розглянути приклад Сінгапуру, про який часто говорять як про інноваційну невелику країну Азії, одного з азійських тигрів. Сінгапур має другий за величиною вантажний порт у світі, найглобалізованішу економіку, у якій обсяг торгівлі у 3,2 рази перевищує ВВП.

Попри розвинутість економіки та сучасні технології, Сінгапур імпортує 90% харчових продуктів з понад 170 країн світу. До речі, мед, яйця, яблука, соняшникову олію на полицях супермаркетів Сінгапуру саме українські.

Уряд Сінгапуру зрозумів свою помилку з харчовою безпекою та започаткував програму «30 до 30» – 30% власної продукції забезпечити до 2030 року. Це дуже амбітні плани, які потребують чимало часу.

За останні три місяці олія, яйця та м’ясо подорожчали на 30-45% і зростання продовжуватиметься до кінця року. Проблема поглиблюється, адже 38% живих курей Сінгапур купував у Малайзії, а уряд цієї країни заборонив експорт курятини теж через війну в Україні. Ще 48% курей, але вже заморожених, імпортувалися з Бразилії. Підприємці вже викреслюють курку з меню багатьох кафе та ресторанів, адже з кожним тижнем все важче і важче отримати продовольство. Приїхав нещодавно через кризу до Сінгапуру навіть добре відомий нам президент Німеччини Штайнмайер і підтвердив, що війна в Україні має глобальні наслідки.

У підсумку така невелика, багата і технологічна країна як Сінгапур зіткнулася з продовольчою кризою і зрозуміла, що варто розпочинати власне виробництво. Щупальця голоду дотягуються до усіх куточків світу: розриваються логічні ланцюжки, дефіцит підіймає інфляцію до захмарного рівня.

Локалізувати проблему можна лише тоді, коли ми випустимо на світовий ринок мільйони тонн нашої агропродукції, яка зараз лежить на складах. Після звільнення портів і відновлення повноцінної торгівлі ми зможемо врятувати від голодної смерті сотні тисяч людей.

Як це зробити? Про це знають усі – перемогти злочинну Росію. Везти нам зброю не місяцями, а тижнями. Не говорити про санкції проти Росії, а посилювати їх максимально. Не тільки висловлювати в інтерв’ю «підтримку», а займати проактивну позицію. Тоді разом ми переможемо.