Тиск Московського патріархату Христовою чашею єдності є неприпустимим і гріховним

Офіційна 
Заява архієрея Української Православної Церкви,
учасника Помісного об’єднавчого Собору Православної Церкви України
Собор Святої Софії — Премудрості Божої в Києві
15 грудня 2018 р.

Я, митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко) свідомо та багаторазово обдумавши цю дію, прийняв рішення долучитися до участі в Помісному об’єднавчому Соборі Православної Церкви України, який відбувся 15 грудня 2018 р. в Софійському Соборі м. Києва, вважаю за потрібне виразити свою позицію з приводу тих подій, які впродовж останніх півроку перебувають у фокусі уваги релігійної спільноти України.
Славетна подія Хрещення Русі святим рівноапостольним князем Володимиром Великим справила значущу роль в історії нашої Вітчизни, ставши провідним і формотворчим чинником її історичного, релігійного та культурного розвитку. Через цю оновлюючу купіль наші предки в складі Святішої Матерньої Церкви Константинополя долучилися до великої сім’ї послідовників Христа в Його Церкві. Попри всі труднощі й негаразди, що випали на долю нашого народу, Київська Церква ревно берегла свою канонічну синівську автентичність по відношенню до Візантії аж до кінця XVII століття, коли політика й владолюбство відіграли свою нищівну роль, втягнувши християн України до орбіти впливу Московського Патріархату.

Початок XX століття в Україні ознаменувався появою руху за автокефалію тутешньої Православної Церкви, який, на жаль, не увінчався успіхом. Більш того – саме політика призвела до утворення на теренах вже незалежної Держави України трьох православних конфесій, і лише та, що перебувала в складі Російської Церкви, мала канонічне визнання Православних Церков світу.

Однак, на превеликий жаль, за 27 років існування Незалежної України Московський Патріархат не знайшов у собі бажання до подолання розколу серед православних в Україні, й тоді Президент і Парламент в якості представників українського народу звернулись до Всесвятішого Вселенського Патріарха Варфоломія I з проханням втрутитись і примирити православні конфесії України, а також надати Томос про Автокефалію. Постановою Святого й Священного Синоду Константинопольської Церкви від 11 жовтня 2018 року було прийнято рішення відновити статус Київської Митрополії в складі Вселенської Патріархії, який існував до 1686 року й був скасований в неканонічний спосіб, а також закликати до єдності православні конфесії України, переступивши через політичні розбіжності, даруючи Томос про Автокефалію. Таким чином відкрився шлях для подолання розколу серед православних України, який не один десяток років роздирав Христову Церкву в нашій Батьківщині. І хоча шляхом для прийняття тих, хто приєднувався до спілкування в тілі Церкви було обрано спосіб ікономії, тобто прийняття ієрархії в сущому сані, що викликало певні незгоди, хотілось би нагадати, що такі випадки в історії Церкви далеко непоодинокі. З останніх згадаємо аналогічне об’єднання Російської Православної Церкви з Російською Православною Церквою Закордоном, адже Сам Господь Ісус постійно виявляв милість до роду людського, адже суд без милості тому, хто не виявив милості (Як. 2, 13).

Однак Російська Православна Церква виявила рішучу незгоду діям Матерньої Церкви Константинополя в Україні, й через своїх лояльних єпископів, кліриків та мирян продовжує чинити шалений спротив втіленню рішень Вселенського Престолу. Апогеєм такого опору стала постанова спочатку Собору єпископів Української Православної Церкви від 13 листопада 2018 р., в якому було проголошено про припинення євхаристичного спілкування УПЦ з Церквою Константинополя, а також засідання Священного Синоду УПЦ від 7 грудня того ж року, де в руслі підготовки до Об’єднавчого Собору Православної Церкви українську владу було звинувачено у грубому втручанні в церковне життя, спричиненні тиску на єпископат УПЦ, підтверджено припинення євхаристичного спілкування з представниками Константинопольського Престолу, а також виражено заборону єпископатові, кліру ти мирянам УПЦ брати участь в об’єднавчому Соборі (журнал №41).

Натомість вважаємо постанови вищезгаданих Собору єпископів і Синоду УПЦ такими, що не мають під собою канонічної основи, оскільки підпорядкування Київської Митрополії Московському Патріархатові в 1686 році було абсолютно незаконним. У такій ситуації безпідставним і не логічним є рішення про припинення євхаристичного спілкування зі Святою Константинопольською Церквою, адже крім цілковитої невиправданості такого вчинку проглядається відверта спроба чинити тиск за допомогою Христової Чаші Єдності, що саме по собі є абсолютно неприпустимим і гріховним.

Відтак, враховуючи все вищесказане, висловлюємо свою цілковиту підтримку рішенням Святого й Священного Синоду Константинопольської Церкви, що мають на меті зцілення рани розколу на тілі Православної Церкви в Україні.

Саме тому взяли участь у Помісному об’єднавчому Соборі. Очікуємо вручення Його Всесвятістю Вселенським Патріархом Варфоломієм I Томоса про Автокефалію новообраному Предстоятелеві Православної Церкви України.

15 грудня 2018р.
Свята Софія Київська
Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський
+ Олександр (Драбинко)