Чому Московський патріархат боїться піти від Росії

Здається, нарешті знайшов відповідь на запитання, яке останнім часом постійно ставлять журналісти, і яким задається суспільство: Чому так інертно сьогодні на тлі війни, звірств і святотатства ереф-загарбника, веде себе в питанні відділення від Москви і становлення помісної автокефальної Української Церкви ієрархія і зомбовані нею віряни російської церкви в Україні, аргументуючи свою впертість міфічною «канонічністю» (якої насправді нема, бо вона, як колись Ісавом первородство, за московську «лапшу на вуха», була втрачена восени 2018 року).

«Один із основних принципів нашого життя – ефект Даннінга-Крюгера. Ефект звучить так: «Люди, які мають низький рівень кваліфікації, роблять помилкові висновки та приймають невдалі рішення, але не здатні усвідомлювати свої помилки через свій низький рівень кваліфікації».

Нерозуміння скоєних помилок призводить до переконаності у власній правоті, а отже, підвищення впевненості у своїх рішеннях і в собі, а також усвідомлення своєї переваги.

Таким чином ефект Даннінга-Крюгера є психологічним парадоксом, з яким ми часто стикаємося в житті: менш компетентні люди вважають себе професіоналами, а більш компетентні схильні сумніватися в собі і своїх здібностях.

Чим нижчий рівень компетенції – тим вища впевненість у собі.

Відправною точкою своїх досліджень Даннінг і Крюгер назвали знамениті висловлювання Чарльза Дарвіна «Невігластво частіше породжує впевненість, ніж знання» і Бертрана Рассела: «Одна з неприємних властивостей нашого часу полягає в тому, що ті, хто відчуває впевненість, дурні, а ті, хто має хоч якусь уяву та розуміння, сповнені сумнівів і нерішучості»