Подвиги нащих пращурів дають великий плід

Наш народ нічим не менший і не гірший серед інших народів. Русь-Україна справді здатна народжувати святих, її земля полита кров’ю мучеників, освячена аскетичними подвигами та безперестанними молитвами преподобних, просвічена словами Євангелія, яке проповідувалося апостолом Андрієм Первозваним та сонмом святителів.

Від часу, коли ноги Андрія, першого з покликаних до апостольства, ступили на землю нашого Криму і дотепер неперервно звіщається серед народу нашого благовістя про спасіння. Завдяки цьому і в обставинах сприятливих, і в часи утисків та гонінь – Церква Христова на землях Руси-України продовжувала і продовжує свою благодатну місію, вести вірних до Царства Небесного.

Днями ми вшанували новомучеників та сповідників віри Христової, які від безбожників постраждали в часи гонінь минулого століття. Ми не забули, як сотні й тисячі мирян і священників, ченців та ієрархів були закатовані, вислані у далекі краї на каторжні роботи, репресовані. Тисячі храмів та монастирів були обернені на руїну або сплюндровані перетворенням на клуби чи господарські приміщення. Від рук гонителів і мучителів кров мученицька ріками лилася, і нею просочилася українська земля. Однак, як і в давні часи язичницьких гонінь, ця кров мучеників стала насінням віри, яке проросло релігійним відродженням, відновленням свободи для народу і Церкви. Як зерно, ці сповідники віри лягли в землю, але їхній подвиг, ніби колосся, яке проросло із зерна, дав великий плід. Цей плід – наша незалежність церковна і наша незалежність державна, свобода для Церкви і воля для народу.

Завдяки подвигам найкращих синів і дочок нашого народу ми маємо можливість молитися у рідній Церкві рідною мовою, маємо можливість будувати свою державу, а не жити у рабському ярмі «русского міра». І ми зібралися на цьому священному для всіх українців місці, щоби подякувати їм усім – тим, хто на Берестейському полі та на всіх інших полях битв боровся за правду, за православну віру, за рідну землю, і всім тим, хто не шаблею або мечем залізним, але мечем духовним – молитвою і словом Господнім – на землях України-Руси також боровся зі злом та гріхом.

Ще лютує ворог, ще кидає на наші міста і села свої ракети, бомби і снаряди. Але кожна така ракета, бомба і снаряд, кожна краплина невинної крові, яку проливає російський агресор – примножує міру його прокляття. Як Каїн був проклятий за вбивство брата Авеля через заздрість – так і всі ті, хто спрямував свою зброю проти мирної України, наслідують каїнове прокляття. Нехай знають вони, що коли не людське покарання, то Боже неодмінно здійсниться над ними за все зло, яке вони чинять. І якщо хочуть уникнути муки у полум’ї пекельному – нехай покаються і припинять свою душогубську справу та забираються геть з нашої землі.

А ми, стоячи на своїй рідній землі, яка просякнута кров’ю героїв та мучеників, піднесімо сьогодні наші посилені молитви, щоби Господь наблизив перемогу для України і справедливий мир. Нехай благословить він воїнів наших, нехай допоможе зцілитися пораненим, нехай визволить від кайданів полонених, нехай опікується всіма, хто від нашестя чужинців постраждав. Просимо Бога нашого, Отця, Сина і Святого Духа, просимо Пречисту Діву Марію Богородицю, просимо все воїнство ангельське, всіх святих землі Української та всіх угодників Божих – подайте милостиво все те, чого нині стражденний народ український потребує!