Полеглі під час Революції гідності та війни герої показали свою любов з думкою про всіх українців

Гідність – це те, що отримав від Бога кожен із нас, бо Господь створив людину на Свій образ. І саме Він стоїть на її захисті, коли хтось посягає на цінність та честь людського життя. Усі ми є улюбленими Божими доньками та синами, які заслуговують на повагу та свободу незалежно від соціального статусу, політичних уподобань чи віросповідання. Але водночас ми маємо свідчити, що є гідними бути дітьми Божими, що поважаємо життя та гідність інших людей.

Вже завтра вся країна згадуватиме початок Революції Гідності. Майже шість років тому відбувся силовий розгін студентів та молодих активістів, які з Майдану Незалежності прибігли у Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир, що став їхнім захистом перед силами «Беркуту». За промислом Божим і Помаранчева революція, і Революція Гідності розпочалися 21 листопада, коли ми відзначаємо Собор архістратига Божого Михаїла та всього воїнства небесного. Цим Господь засвідчив нам: усіх хоробрих борців за правду охороняє Архангел, що є борцем проти всякого зла. Символічно, що після свята архістратига Михаїла, храм на його честь став Божим щитом, Божим захистом для українських протестувальників: тут безперервно лунала молитва, кожен міг знайти тут харчі, тепло, нічліг, а головне – духовну підтримку в непрості часи.

Переважна більшість із тих, хто був на Майдані, неодноразово відчували цю невидиму підтримку, коли здавалося б, що все: крах, поразка, але події розгорталися так, як це не міг ніхто спланувати – вчасно з’являлася та чи інша допомога. Напевно, для багатьох назавжди залишиться в пам’яті тривожна ніч з 10 на 11 грудня 2013 року, коли вперше за 800 років, як у час татаро-монгольської навали, залунав храмовий набат зі Свято-Михайлівського монастиря, скликаючи всіх на захист Євромайдану. І на допомогу поспішали сотні киян та гостей столиці. Тієї ночі Майдан вистояв. Вистоїть він навіть і тоді, коли в лютому 2014-го проливатиметься невинна кров.

Брутальна, жорстока фізична сила, яка була застосована тодішньою владою проти власного суспільства, направду є виявом слабкості перед надзвичайною силою духу українського народу. Люди щоденно демонстрували її у боротьбі за гідність та свободу – і не лише особисту, але й свого ближнього, свого співгромадянина, незалежно від того, підтримував він Майдан чи ні. І це є виявом справжньої духовної сили, виконанням однієї з головних Божих заповідей: любити ближнього, як самого себе. А це й означає поважати іншого, його гідність: адже Бог сотворив його, так само як і нас, за Своїм Божественним образом.

Пам’ятаймо та молімося за українських Героїв, які поклали свої життя за нашу незалежність як під час Революції Гідності, так і під час неоголошеної російсько-української війни, бо вони показали свою любов до близьких та до своєї рідної землі з думкою про нас та всі майбутні покоління. Усвідомлюємо, що саме завдяки їхнім подвигам маємо можливість сьогодні говорити не тільки про європейське майбуття, але й про єдину та визнану Православну Церкву України, яка завжди була, є і лишатиметься з українським народом.