З Божою допомогою УПЦ долає виклики і рухається вперед, зумівши зберегти єдність
Саме завдяки єдності ми вже отримали визнання й підтримку з боку Константинопольської Церкви-Матері, Олександрійського Патріархату та Елладської Церкви
Про кожного із нас Бог турбується, і ми маємо бути вдячними Йому за це. Він спонукає нас до дій на благо, а разом з тим дає сили й натхнення довершувати добрі справи. І якщо Бог та Церква кличуть до чогось – то слід сприймати та виконувати цей заклик.
Рік тому, в день 40-річчя, я отримав найвідповідальніше покликання – бути Предстоятелем автокефальної, помісної Української Православної Церкви.
Минув рік. Він, дійсно, був непростим та повним різноманітних викликів і для мене як очільника помісної Православної Церкви України, і для всіх архієреїв та духовенства, для повноти Церкви, для цілого суспільства. Але з Божою допомогою ми ці виклики долаємо і рухаємося вперед, зумівши зберегти нашу єдність. Адже головне, що нас об’єднує – це бажання йти разом дорогою правди і добра, прагнення не розділяти чи відбирати, а здобувати справедливий мир і захищати те, що дане нам Господом – життя, право вибору, свободу, Батьківщину.
І саме завдяки нашій єдності ми вже отримали визнання й підтримку з боку Константинопольської Церкви-Матері, Олександрійського Патріархату та Елладської Церкви. Вірю, що, святкуючи наступну річницю нашого спільного буття, ми прийматимемо в наших українських святинях все більше й більше гостей та представників інших помісних Православних Церков, які неодмінно будуть визнавати наш автокефальний статус, бо це процес незворотній, хоча й поступовий. Ми всі різні, але об’єднані єдиним тілом Церкви Христової. Тож будемо єдиними!
Щиросердну подяку висловлюю за теплі вітання й побажання на мою адресу, але впевнений, що вони адресовані не тільки і не стільки мені, як усім вам – моїм співбратам-архієреям, духовенству, всім вірним нашої Церкви. Адже всі ми разом сподобились багатьох благодатних дарів від Бога. Спільними зусиллями ми і надалі будемо будувати Церкву відкриту для всіх, щоб разом іти шляхом, який веде до спасіння. А також – наполегливо працювати, щоби всі православні українці об’єдналися навколо Київського престолу. Тож нехай Господь укріпить нашу єдність, а Боже благословіння й надалі перебуває з усіма нами. Слава Ісусу Христу!
Коментарі — 0