Захищати свою свободу, незалежність і гідність українці мусять й далі – щодня і щохвилини
glavcom.ua
Варто пам’ятати, що обраний нашим народом шлях хоча і важкий, тернистий, але незворотний, а захист нашої гідності та свободи триває донині
Сьогодні особливий день для українського народу. Ми не стільки святкуємо, як згадуємо, переосмислюємо і усвідомлюємо, що Гідність і Свобода є важливим і дорогоцінним даром для кожного з нас. Ба більше – на 29-му році від часу відновлення Незалежності нашої держави, зважаючи на російську агресію на Сході України та її руйнівні наслідки всередині країни, ми розуміємо, що захищати свою свободу, незалежність і гідність ми мусимо й далі – щодня, щохвилини, щосекунди.
21 листопада, з інтервалом у дев’ять років, розпочалися дві доленосні для сучасної України події: Помаранчева революція 2004-го та Революція Гідності 2013-го. Ці події пов’язані справжнім духом єднання, взаємодопомоги, жертовності та любові до ближніх. Люди, які з доброї волі виходили на Майдани міст по всій Україні, не посягали на чуже, а захищали своє, рідне, вони боронили власний вибір, майбутнє своїх дітей і наступних поколінь. Проте, на жаль, на відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної свободи і гідності у 2013-му вартувало багатьом нашим співгромадянам найдорожчого – життя. Як відомо, лише за три місяці Євромайдану у мирній на той час країні за власну свободу віддали життя понад сотня людей, і ще понад дві тисячі дістали поранення. Події тих Майданів, військова агресія РФ у Криму та на Сході України спричинили незворотні зміни в українському суспільстві та Церкві. Вони стали переломним моментом у визначенні не лише цивілізаційних орієнтирів для розвитку нашої держави, але також і для майбуття православ’я в Україні. Вони допомогли зрозуміти необхідність церковного об’єднання та визнання суб‘єктності українського православ‘я Вселенським Патріархатом. Ці події остаточно довели, що наша держава – європейська країна, яка зробила вибір на користь належності, європейської християнської цивілізації ще понад 1000 років тому під час Хрещення України-Руси.
Варто пам’ятати, що обраний нашим народом шлях хоча і важкий, тернистий, але незворотний, а захист нашої гідності та свободи триває донині. На жаль досі від рук російського агресора гинуть наші сини і доньки, захищаючи свободу, нас із вами. Тож найперше завдання, яке стоїть зараз перед нами, – це зберегти й укріпити досягнуте, а не бездумно розтратити чи віддати те, що здобуто такою дорогою ціною.
Державне свято – День Гідності та Свободи – збіглося у даті ще з кількома знаковими святами: Собором Архістратига Михаїла та інших небесних сил безплотних, а також із престольним святом кафедрального храму Православної Церкви України – Михайлівського Золотоверхого собору. Святий Архістратиг Михаїл, який є небесним покровителем Києва, під час подій на Майдані оберігав і допомагав захисникам правди і добра. А наш собор, названий на його честь, став прихистком для киян під час силового розгону Євромайдану. У 2013 році дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря вперше за вісім століть били у набат, сповіщаючи про небезпеку. А духовенство та студенти Київської православної богословської академії допомагали пораненим, носили медикаменти і гарячі напої; у трапезному храмі святого апостола і євангелиста Іоана Богослова був облаштований шпиталь, а в самому Михайлівському соборі люди спали і лікувалися. У серпні 2015 року на мурах Михайлівського Золотоверхого монастиря з'явилася «Стіна пам'яті полеглих за Україну» – для вшанування воїнів, які ціною життя захистили нас від російської агресії.
Ми пишаємося тим, що наша Церква справді була, є і буде з народом. Пишаємося тим, що наш храм став не лише місцем молитви, але й місцем захисту та допомоги потребуючим. Що Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир став не просто відбудованим храмом з цеглинок, а істинним Домом Божим, втіленням справжньої Божественної любові, яка проявляється в любові до ближніх. Двері нашої Церкви завжди відкриті для кожного! Ми пам’ятаємо драматичні події новітньої історії, вшановуємо пам’ять загиблих та піклуємося про їхніх рідних. І сьогодні в урочистих богослужіннях проситимемо у нашого небесного покровителя святого Архістратига Божого Михаїла захисту для України і всіх її дітей, знаючи, що Бог не в силі, а в правді!
21 листопада, з інтервалом у дев’ять років, розпочалися дві доленосні для сучасної України події: Помаранчева революція 2004-го та Революція Гідності 2013-го. Ці події пов’язані справжнім духом єднання, взаємодопомоги, жертовності та любові до ближніх. Люди, які з доброї волі виходили на Майдани міст по всій Україні, не посягали на чуже, а захищали своє, рідне, вони боронили власний вибір, майбутнє своїх дітей і наступних поколінь. Проте, на жаль, на відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної свободи і гідності у 2013-му вартувало багатьом нашим співгромадянам найдорожчого – життя. Як відомо, лише за три місяці Євромайдану у мирній на той час країні за власну свободу віддали життя понад сотня людей, і ще понад дві тисячі дістали поранення. Події тих Майданів, військова агресія РФ у Криму та на Сході України спричинили незворотні зміни в українському суспільстві та Церкві. Вони стали переломним моментом у визначенні не лише цивілізаційних орієнтирів для розвитку нашої держави, але також і для майбуття православ’я в Україні. Вони допомогли зрозуміти необхідність церковного об’єднання та визнання суб‘єктності українського православ‘я Вселенським Патріархатом. Ці події остаточно довели, що наша держава – європейська країна, яка зробила вибір на користь належності, європейської християнської цивілізації ще понад 1000 років тому під час Хрещення України-Руси.
Варто пам’ятати, що обраний нашим народом шлях хоча і важкий, тернистий, але незворотний, а захист нашої гідності та свободи триває донині. На жаль досі від рук російського агресора гинуть наші сини і доньки, захищаючи свободу, нас із вами. Тож найперше завдання, яке стоїть зараз перед нами, – це зберегти й укріпити досягнуте, а не бездумно розтратити чи віддати те, що здобуто такою дорогою ціною.
Державне свято – День Гідності та Свободи – збіглося у даті ще з кількома знаковими святами: Собором Архістратига Михаїла та інших небесних сил безплотних, а також із престольним святом кафедрального храму Православної Церкви України – Михайлівського Золотоверхого собору. Святий Архістратиг Михаїл, який є небесним покровителем Києва, під час подій на Майдані оберігав і допомагав захисникам правди і добра. А наш собор, названий на його честь, став прихистком для киян під час силового розгону Євромайдану. У 2013 році дзвони Михайлівського Золотоверхого монастиря вперше за вісім століть били у набат, сповіщаючи про небезпеку. А духовенство та студенти Київської православної богословської академії допомагали пораненим, носили медикаменти і гарячі напої; у трапезному храмі святого апостола і євангелиста Іоана Богослова був облаштований шпиталь, а в самому Михайлівському соборі люди спали і лікувалися. У серпні 2015 року на мурах Михайлівського Золотоверхого монастиря з'явилася «Стіна пам'яті полеглих за Україну» – для вшанування воїнів, які ціною життя захистили нас від російської агресії.
Ми пишаємося тим, що наша Церква справді була, є і буде з народом. Пишаємося тим, що наш храм став не лише місцем молитви, але й місцем захисту та допомоги потребуючим. Що Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир став не просто відбудованим храмом з цеглинок, а істинним Домом Божим, втіленням справжньої Божественної любові, яка проявляється в любові до ближніх. Двері нашої Церкви завжди відкриті для кожного! Ми пам’ятаємо драматичні події новітньої історії, вшановуємо пам’ять загиблих та піклуємося про їхніх рідних. І сьогодні в урочистих богослужіннях проситимемо у нашого небесного покровителя святого Архістратига Божого Михаїла захисту для України і всіх її дітей, знаючи, що Бог не в силі, а в правді!
Коментарі — 0