Україну нарешті перестала цікавити Росія та її політична кухня

В часи журналістської юності я, зокрема, вела й російський напрямок, працювала на всіх парламентських - президентських виборах в РФ (в березні 2000 мене з оператором, єдиних з українських ЗМІ, акредитували на голосування Путіна під час президентських виборів, яке проходило в якомусь НДІ).

Він прийшов на дільницю з тодішньою дружиною і родиною Чубайсів, й я ще задала тоді питання його дружині, щось банальне, тіпа - чи хвилюєтеся перед тим, як увійти в статус першої леді, й чим цей ранок в родині відрізнявся від інших сніданків-збиранків. Всі українські телегрупи тоді жили в готелі «Росія», тільки там можна було переганяються з важких бетакамних касет. Й ми з оператором Володей Якименко чесно поділилися ексклюзивним нашим відео з Плюсами, Новим і СТБ. І «Інтер» мене за це навіть не вбив): 

Але це я до чого веду. Тоді в українських новинах обов’язково і щодня було кілька сюжетів про РФ, ми знали всіх їх топ-політиків, полювали на їх коментарі і інтерв‘ю на різних міжнародних подіях, пам‘ятали всіх їх міністрів і губернаторів, знали спікерів і глав комітетів Держдуми, а політичні вибори і політичне життя в Україні йшло за московськими лекалами, з невеличким відставанням в часі ми просто калькували їх події, їх результати виборів, їх політичні тренди. 

Величезне щастя, що тепер цього немає. Ми дійсно відірвалися від запорєбріка. Й питання не лише в тому, що там вбиті всі основи демократії і немає більше парламенту і уряду, а є лише Путін і Кремль, тому немає жодного сенсу знати, хто там міністри - спікер, бо це не має жодного значення, бо всі вони призначені і в одну хвилину можуть бути зняті однією людиною. 

Ключове, головне інше - нам більше це не цікаво і не потрібно. Україна, нарешті, живе своїм політичним порядком денним. Політики, експерти, журналісти не знають імен і облич російської політичної шобли. А прості українці, нарешті, забувають всіх цих кірокоровбаскових. Й з фанатизмом слухають свого Вінника й кого там ще (співи, не політичні роздуми): 

Натомість, я була здивована, що вульгарна путінська пропагандистка знає всіх українських депутатів в ПАРЄ в обличчя, на ім‘я та по-батькові. Й кажуть, ми там енний день - головні герої їх гебельсТБ. На росії в кої-то віки три дні поспіль транслюють український гімн): Та й взагалі гебельсТБ розповідає тільки про Україну. (а що їм ще показувати, друзі, слів свого гімну вони не знають).

Насправді, це хороші новини. Ми - точно можемо прожити без РФ. Й прагнемо одного - аби Кремль відчепилися від України. Росія без України - не може, бо це крах їх імперських амбіцій, це повний програш їх зовнішньої політики, це вбивство ключового міфу про «адін народ».

Ми на правильному шляху, друзі. Й Україну Росія вже програла. Безповоротно.