Байден не може кинути Україну. Але певне розчарування є

Американці розуміють, із якими претензіями буде їхати Володимир Зеленський. Хочуть збити цю небезпричинну хвилю. Бо ця гра американської адміністрації не дає розуміння того, що вони збираються робити завтра. Афганістан, «Північний потік-2» – кінцева логіка Джо Байдена незрозуміла. Не лише республіканці, а й демократи виказують невдоволення його діями у зовнішній політиці.

Зеленський із Байденом повторять ритуальні слова щодо підтримки США Україні. Справа з «Північним потоком-2» не закінчена, процеси тривають. Ще є можливості, щоб значно обмежити роботу трубопроводу і зберегти транзит України до Європи.

Але ми як були дуже корумпованою країною, так і залишаємось. Країна, в яку не йдуть інвестиції. Країна зарегульована. Цим нам будуть тикати. За лаштунками зустрічі скажуть: виконуйте те, що вам говорять, тоді матимете можливість ставити нам умови.

Ніяких особливих проривів не буде. Офіс президента готує таку програму, де крім зустрічі з Байденом основна повістка буде на зустрічах з голлівудськими зірками, діаспорою. Щоб візит без прориву перетворити на яскраве шоу, у стилі нинішньої влади.

Головні висновки, які Україна може зробити після Афганістану, що Байден у принципових питаннях ідеаліст. Вихід військ можна було зробити більш організованим. Хотів, щоб це було саме за його президентства. Американська розвідка його попереджала, що може трапитися. Не послухав. Невідомо, чи адекватну інформацію він отримує і як реагує на те, що відбувається в Україні.

Задача вивести війська з Афганістану була, але не головною. То складний регіон. Афганістан дуже розділений етнічно, логістично, географічно. Його не можна порівнювати з Україною. Розвивається зовсім по-іншому. Там стояли війська НАТО і США. Йшла велика кількість грошей. У нас такого нема. Американці на той момент вирішували актуальну задачу. Афганістан перетворився на тренувальну базу проти терористів, які загрожували у тому числі і Штатам. Вони це завдання виконали. Україна не загрожує світу тероризмом. Не виробляє наркотики – в Афганістані виробляють 20 відсотків. У нас демократія. Сповідуємо європейські цінності.

Американська стратегія дуже змінилася. Внутрішніх проблем значно більше, ніж років 20 тому. Посилюється нерівність, соціальні, етнічні протиріччя. США – найбільша економіка світу. Має інакші виклики – глобальне потепління, Китай тощо. Байден хоче закласти засади у вирішення цих проблем. Україна тут не пріоритет.

З американської аналітики не видно, що США готові дати те, що просить Зеленський, – головного партнера поза НАТО. Що Київ може дати в замін?

Для американців Афганістан – це холодний душ. Вони вкладали величезні гроші. Здавалося, створили бази для захисту інтересів новітнього Афганістану. Тепер розуміють, що це все за тиждень може зламатися. Так само і з Україною - за рік може змінитися. У нас нема сталих інституцій, які перешкодять умовній хунті прийти до влади і повести країну в іншому напрямку. У нас рішення приймають указом РНБО. США розуміють: коли нам потрібні гроші – робимо так, коли не потрібні – робимо по-іншому. Повна нестабільність. Правила можуть бути поганими, але вони повинні бути. А у нас їх змінюють кожні пів року. Блінкен висловив умови – ми їх не виконуємо.

Відбувається щось не дуже приємне. Змінили день зустрічі, в останній момент змінили представника на «Кримській платформі». Байден не може кинути Україну. Але певне розчарування є. Очевидно, що у Зеленському не бачить тієї людини, під кроки якої готові підписатися Штати.