Кремль закликає до українізації пропаганди

Це заклик від найактивніших кремлівських пропагандистів:

«...Есть ещё один информационный фронт, который важно срочно сформировать. Это украиноязычная аудитория. Отмахиваться от этого сегмента не стоит.

Большинству из них мы никогда и ничего не объясним. Но с меньшинством работа должна активно проводится.

Очень прошу коллег и активистов, переводчиков, студентов – переводите материалы и на украинский тоже, открывайте сайты и блоги на украинском языке».

***

Кремль закликає до українізації пропаганди. Фактично, це повторення 1930-х.

Сенс зрозумілий: активна частка суспільства звикла більше довіряти україномовним джерелам, а російськомовні або ігнорує, або апріорі вважає недостовірними, маніпулятивними.

І ще один момент у зв'язку з цим. Не дуже приємний. Ворог завжди розумів цінність язика, як інструменту пропаганди. Всі століття, доки окупував наші землі. І тепер оце знов дійшов до цінності мови, як інструменту агітації.

На жаль, значна, дуже значна частка українців до ідеї цінності мови ще не дійшла. І навіть досі посилається на «русскоязичних на фронті» (котрих в реалі було, згідно з соціологією, 6%, тепер, мабуть, ще менше).

Але ви ж самі бачите: російськомовних апріорі вважають зручною і доступною, легко маніпульованою аудиторією кремлівської пропаганди. Із закиданням в цей сегмент своїх тез в Кремля проблем немає.

Ну, це крім того, що перед сусідами соромно. І кадри зі сльозами жінки в бомбосховищі просто копіпастом вставляються до агіток Кремля – бо вона плаче «дамой хачу», а не «додому хочу». Чим не прекрасна ілюстрація до «знущань укронацистів з російськомовних»? І перевірить, що це українське місто під час російських обстрілів, мало хто з глядачів.

Так, тема незручна і вічно зустрічає відпір «не на часі», останні вісім років війни тим більше. Але війна, навпаки, найбільш вдалий момент утвердити себе.

Пишу як білінгв, з дитинства російськомовний, побутово поки здебільшого теж. Але війна нас міняє, і в дечому – на краще міняє.