Дорога до матері

В дитинстві ми із юнацьким запалом спішимо покинути батьківську хату, бо звуть нас наші мрії у далекі світи. І немає коли нам в ті часи лишню хвильку приділити матері, на очі якої навертаються сльози прощання. І не бачимо ми, як хрестить нас мама на дорогу і на щасливе життя. Усвідомлення материнської любові і материнської журби приходить з часом. Добре, якщо це відбувається тоді, коли вони, наші матері, ще з нами.

Якими б ми в житті не торували дорогами, це все буде одна дорога — до матері. Бо звіряємо ми свій шлях, поступки і дії, успіхи і злети з тими словами, які говорила вона нам з дитинства, якими наставляла на добрі справи, які запам’ятались на прощання. І в часи невдач чи життєвих прикрощів ми теж, бодай подумки, звертаємось до матері, ділимось в думках тими негараздами, що нас обсіли. І отримуємо відповідь. Бо материнська любов і розрада долине до нас і через відстані, і через час.

Другої неділі травня відзначаєтся День Матері. Для нас, українців, цей образ триєдиний. Матір-ненька, Матір-Батьківщина, Матір Божа, наша покровителька.

Сьогодні материнські серця українок неспокійні. Болить серце за землю нашу і долю, болить серце за синів і дочок, які захищають країну від кремлівського супостата. Прикривають вони наших захисників своїм болем і молитвою, підтримують дух і віру в перемогу, чекають додому дітей живими і здоровими, тужать за ангелами, які розпрощалися з ними навічно.

Дай Боже нашим матерям, всім українкам, миру і злагоди, натхнення, ласки і благодаті. Дай Боже, щоб дороги всіх дітей повертали їх, хоч ненадовго, до материнської оселі.