Держава і культура. Давайте ставати патріотами не на словах, а на ділі

Зустрівся зі старим приятелем відомим артистом, свідомо не буду називати його, але емоції роздирають душу і мушу поділитись проблемою. Він оповів мені, що його приятель – Народний артист України похвалився йому оформленням пенсії. На питання скільки ? Відповів, що 2,5 тисячі, але з сарказмом додав, що не в день, а в місяць...

Думаю собі, що ми за держава, яка не шанує своїх артистів, митців, вчителів?

Розумію, що це точиться не рік і не два, але цю проблему потрібно розв‘язувати на загальнодержавному рівні. Витіснення української пісні, естради ще сьогодні відбивається клеймом в суспільстві серед молодих людей. Але я хочу закликати зараз владу звернути увагу на наших артистів, на їхню зайнятість.

Колись Симон Петлюра послав Олександра Кошицю з українською хоровою капелою в Європу, бо через культуру, зокрема, нас може сприймати світ. Їм стоячи аплодувала Франція, Іспанія, Німеччина, Італія і Королева Іспанії запитувала: «Що Ви за такий народ, коли пісня українською викликає таку велику емоцію?»

Окупант сьогодні в Криму не привіз гроші, але привіз свій театр, везе артистів, впровадив у себе вдома і через телеканали в світ можливості артистам бути впізнаваними, популяризувати пісню, їхню мову ставати улюбленими. Давайте ставати патріотами не на словах, а на ділі. Честю і теплом відплатить народ і держава тим, хто пошанує сьогодні нашого артиста, пісні, слова, сцени, театру, балету, сміху!

Вони гордовиті і не можуть в силу своєї вихованності говорити за себе, але потрібно це робити. Потрібно показувати світу нашу пісню, нашу мову солов‘їну, нашу мелодію милозвучну. Її чекають українці, як в Україні, так і у світах.

Допомагайте артистам в різний спосіб і Бог допоможе вам !