Путін оточив Україну з трьох сторін: де найголовніша небезпека

Росія буде продовжувати конфронтацію на сході України і в інших конфліктах для того, щоб виторговувати собі якісь умови чи шантажувати західний світ. Зокрема, можливий наступ російських бойовиків з території Криму, оскільки на півострові великі проблеми з прісною водою. Також існує загроза з боку Придністров'я та Білорусі.

Про нову агресію Кремля

Росія є безумовною загрозою Україні і більшості європейських країн. Але більшість країн Європи є членами НАТО і захищені від російської агресії. Але це не означає, що не буде провокацій.

Більш того, на мою думку, провокації однозначно будуть, тому що Путін торгує страхом і конфронтацією. І це єдине, чим він може торгувати, бо в економічному плані Росія є недорозвиненою країною, яка прийшла в занепад з точки зору політико-економічної моделі. І виходу з цього стану немає. Та й грошей за енергоносії мало, щоб підтримувати російську махину працездатною.

В економічному і технологічному плані Росія також показала повну відсталість і неможливість так званого імпортозаміщення. У культурному плані Росія не є країною, яка генерує світу якісь ідеї. Вони досі експлуатують спадщину Російської Імперії.

Тобто Росія ніде не є глобальним гравцем крім питань ядерної зброї. Тому Путін продовжуватиме конфронтацію для того, щоб виторговувати собі якісь умови чи шантажувати. Однак Путін вже не буде використовувати методи 2014 року. Зараз з боку Росії можливі різні провокації, дії спецслужб і інші заходи.

Що ж стосується України, то це майданчик, на якому якраз і може спалахнути нова хвиля конфлікту. Існує ймовірність нових ударів з Донбасу. Також може бути удар з боку Криму, враховуючи, що вони не можуть вирішити проблему води на півострові. Без дніпровської води Крим загинається, а свердловини, які вони роблять, швидко засолюються.

Я вже не кажу про економіку (сільське господарство) північної частини Криму, якої вже за фактом не існує. А ще є військові бази, яким потрібна вода. Тому загроза військових дій є, і вона немаленька.

А ще є питання Маріуполя – як сполучної ланки між двома фронтами – холодним в Криму і гарячим на Донбасі. Не варто забувати про анексоване Придністров'я, де крім наявності двох тисяч російських солдатів можуть мобілізувати велику кількість проросійськи налаштованих громадян Придністров'я. А зброї, яке є там, вистачить на цілу армію. Плюс не варто забувати і про білоруський напрямок. З огляду на нашу обмежену кількість наших збройних сил, будь-яка нова агресія Кремля стане проблемою.

Але я вважаю, що, з огляду на майбутнівиборів в Україні, Кремль буде наносити основний удар не військовим способом, а розхитуванням ситуації зсередини в політичному плані. При цьому військовий спосіб може використовуватися для того, щоб якось обіграти це політично. Мовляв, настав час мирного діалогу з Росією, і тут же з'являються політики, які вже пишуть стратегію миру Росії та України. А така стратегія означатиме тільки капітуляцію України. Тобто всі, хто зараз говорять про мир, грають на руку Кремля. Їх не можна вважати проукраїнськими патріотами, тому що умовою припинення стрільби буде відмова України від проєвропейської політики. Тому не можна виключати того, що друга війна в Україні не почнеться в цей період ...

Про плутанину Трампа

Я б не сказав, що була подвійна гра Трампа. Насправді, зустрічаючись з Путіним, він був абсолютно щирий у тому, що говорив. І коли повернувся, він був абсолютно щирий у своїх словах. Інша справа, що його щирість, коли він встав на сторону Путіна проти США, є неприйнятною не тільки для демократів, але і республіканців, які його підтримували. І щоб вийти з цього становища, його команда зі стратегічних комунікацій почала шукати дієві способи. Зверніть увагу: коли він вибачився і сказав, що його неправильно зрозуміли, він використовував подвійне заперечення. Всі люди, які знають граматику англійської мови, розуміють, що подвійного заперечення не буває.

Інша справа, що Трамп говорить те, що він думає, а це часто – неприйнятно для громадської думки, журналістів і конгресменів. А прес-служба намагається викрутитися і захистити свого шефа, заявляючи про те, що державна політика Білого дому начебто не змінилася.

Про Україну на переговорах

Нам необхідно знати, про що говорили Путін і Трамп. Є ще лист конгресменів в якому йдеться про те, що американський народ і конгрес повинні знати, про що Трамп домовився з Путіним під час тет-а-тет. Парадокс полягає в тому, що після зустрічі президентів США і Росії український контекст звучав з вуст людини, яка продовжує агресію по відношенню до нас і окупацію частини нашої території.

Коли Путін почув, що ставлення Трампа до питань України не змінилося, а Крим був незаконно окупований, він заявив про те, що у них інша думка, почавши просторікувати про міжнародне право. Ясна річ, що це чистої води маніпуляція. Єдині правдиві слова Путіна – про те, що «ми провели референдум в Криму».

Варто звернути увагу на те, що коли Путін давав інтерв'ю Fox News в Москві, він сказав наступне: «У нас в питанні України є розбіжності з американцями, а позиції залишилися незмінними». Тобто Трамп, розуміючи неможливість визнання Криму російським, вирішив, що не буде нервувати свого візаві, і не став піднімати питання, які стосуються України. А більшого чекати від Трампа неможливо...

Звичайно, нам би хотілося знати, про що вони говорили тет-а-тет. У будь-якому випадку, далі ми побачимо, чи буде американська сторона міняти свою позицію, яка була сформульована задовго до зустрічі і озвучена паном Волкером. Ця позиція, нагадаємо, дуже агресивна по відношенню до Кремля і відповідає інтересам України.

Про вплив на світову геополітику

Нічого від зустрічі в Гельсінкі не зміниться. Я стверджую це, грунтуючись на двох речах. По-перше, завжди, коли приходив новий президент США, або ж відбувалися зміни влади в Росії, американці намагалися налагодити добрі відносини. І справа тут не в особистих симпатіях. Просто Росія – це велика країна, яка має ядерні боєголовки і потенційно може знищити США. Однак з вини росіян і зараз, і за часів СРСР, ці відносини регулярно заходили в глухий кут і опускалися на максимально низький рівень взаємодії.

По-друге, стратегічні інтереси двох цих держав діаметрально протилежні.

Яскравий приклад – Північна Корея. Росія фактично гальмувала можливість посилення тиску на КНДР (введення нових санкцій і т.д.). У цьому питанні інтереси Росії і Китаю збігаються: вони не хочуть об'єднання двох Корей і посилення американської присутності на півострові. Відповідно вони різними способами дозволяли Північної Кореї підтримувати свою економіку в мінімально необхідному стані, щоб не розвалити цю державу.

Ще один ключовий момент – Іран. Тут Росія була одним з посередників іранської ядерної угоди. Більш того, швидше за все Росія допомагала Ірану технологіями. Однак і по Північній Кореї і по Ірану у Москви серйозні неприємності. Коли Трамп пішов на переговори з Кім Чен Ином, він фактично викинув Росію з переговорного процесу щодо КНДР. А коли Трамп розірвав іранську угоду, то викинув Росію і звідти. Виходить, що з питань Ірану та Північної Кореї ми маємо дві точки дотику, в яких сильно відрізняються інтереси сторін.

Що ж стосується союзників США, то, незважаючи на всю критику з боку США, НАТО не розвалиться, а груба риторика Трампа зіграла навіть позитивну роль, тому що деякі країни почали більше платити за оборону, збільшивши свій внесок до загального бюджету НАТО.

Якщо ж говорити про Україну, то США розглядають Крим як дуже небезпечний прецедент. Адже якби Трамп визнав Крим, то є й інші держави, у яких є територіальні претензії. Взяти той же Китай з Тайванем. Тоді китайці скажуть, що якщо вже Росія може провести референдум і окупувати Крим, то чому б і нам таке ж таки не провернути з нашої споконвічною територією, яка знаходиться поруч. Я вже не кажу про намиті острови в Південно-Китайському морі, які сильно обмежують мореплавання і порушують інтереси прибережних держав. Іншими словами, якщо Америка готова погодитися з тим, що Китай робить в Південно-Китайському морі, то вона автоматично відмовляється від можливості контролювати моря, потоки товарів, енергетику та інше.