Полювання «слонів» на «віслюків» в українському сафарі

Запеклі дебати 18 грудня, що завершили вісімдесятип'ятиденний марафон, стали наочним свідченням високої поляризації політичного класу і глибокого розколу американського суспільства. За влучним висловленням колишнього конгресмена-республіканця Кріса Кеннона, одного з керуючих імпічментом у сенатських слуханнях у справі Білла Клінтона, країна розділена на дві войовничі групи, одна з яких «носить бейсболку з написом «Зробимо Америку сильною знов» і готова вдарити незгодних, а інша — ладна вдарити за бейсболку з таким написом». 

Зі словами «він не залишив нам вибору» спікер Палати представників Ненсі Пелозі розпочала обговорення двох пунктів звинувачення — про зловживання владою та перешкоджання роботі Конгресу. Метафорично зіштовхнулися дві «правди». Демократи б'ють у набат — мовляв, якщо не стримати Трампа з його монархічними зазіханнями, то можна втратити Республіку. 

Своєю чергою, республіканці звинувачують опонентів у несприйнятті Трампа і невпевненості у своїх перспективах на прийдешніх виборах, чим нібито насправді обумовлене бажання будь-що усунути від влади законно обраного президента, заперечивши таким чином вибір 63 млн американців. Адвокат президента у справі про оприлюднення даних стосовно сплачених Трампом податків (таких справ у судах наразі три) дійшов до того, що твердить про неможливість, через імунітет, притягнути чинного президента до відповідальності, навіть якщо той вистрелить у когось на 5-й Авеню в самісінькому центрі Нью-Йорка. До речі, виправдання будь-яких дій влади тим, що вона прийшла законним шляхом, — улюблена в Кремлі теза в захисті «легітимності» зручних політиків: від Віктора Януковича до Башара аль-Асада, не кажучи вже про самого Владіміра Путіна, що б він не скоїв.

Відчув свою відповідальність перед історією і сам Дональд Трамп, скерувавши в переддень голосування спікерці Палати представників Ненсі Пелозі неординарний лист із викладенням своєї позиції. Хоча справжнім адресатом документа є його нинішні прибічники і прийдешні покоління, які «сто років потому мають зрозуміти цю справу та не допустити повторення такого стосовно іншого президента». Трамп не лише охарактеризував дії демократів як упереджений партійний «хрестовий похід», який є «декларацією відкритої війни проти Американської демократії», а й, традиційно, напав на саму пані Пелозі. На його думку, більше, ніж Батьків-засновників, вона образила американських віруючих, адже сказала, що молиться за президента. Завдяки його змістові й стилю, притаманним виключно Трампу, цей лист гарантовано потрапить в історичні аннали, ймовірно посунувши не менш колоритний жовтневий лист президентові Туреччини Реджепу Ердогану.

Республіканці одностайно голосували проти всіх звинувачень, а ось лави опонентів трохи похитнулись. Очевидно, що не аргументація Трампа змінила думку двох демократів, які голосували проти обох пунктів звинувачення, та ще одного «віслюка», який, підтримавши звинувачення у зловживанні владою, проголосував проти пункту про перешкоджання Конгресові. Відступникам від партійної лінії доведеться переобиратись на округах із відчутною підтримкою Трампа. Один із них навіть планує змінити партійну приналежність. Ренегати не знайшли в собі мужності приєднатися до десятка «молодих демократів», які потрапили в Конгрес з округів-вотчин Трампа, отож можуть втратити свої мандати на виборах наступного року. Особливо цікава позиція конгресвумен від Мічигану Елізи Слоткін, яка, попри бурхливу негативну реакцію, на зустрічі з виборцями заявила, що її обов'язок — захист Конституції. Втім, така політична і громадянська позиція зрозуміла, адже за своїми плечима вона має службу в ЦРУ. Одним із важливих результатів розслідування і власне імпічменту стало те, що американці побачили відданих та готових іти на самопожертви державних службовців, дипломатів і військових.

Попри озвучене бажання лідера республіканської більшості в Сенаті провести слухання швидкими темпами і якомога швидше, контроль за ситуацією поки що залишається в руках їхніх опонентів. Спікер Палати представників заявила, що не поспішатиме визначати керуючих імпічментом нижньої палати, які представлятимуть справу в Сенаті, доки республіканці не забезпечать «чесного процесу». Розуміючи безперспективність усунення 45-го президента з посади, на що потрібне голосування двома третинами в контрольованому республіканцями Сенаті (53 проти 47), Ненсі Пелозі намагається взяти з імпічменту максимум політичної користі у рік виборів. За іронією долі, вона використовує ту ж саму аргументацію, з допомогою якої республіканські конгресмени піддавали обструкції імпічмент у Палаті представників. Велику стару партію можуть очікувати неприємні сюрпризи, що, втім, істотно диспозицію не змінюють. 

Так, одним із керуючих імпічментом від Палати представників може стати Джастін Амаш, непримиренний критик Трампа, який залишив лави республіканців нинішнього року і вважає себе незалежним. 

«Віслюки» виставили вимогу прийняти однією резолюцією регламент слухань і список свідків. «Слони» наполягають на двох резолюціях, як це було під час розгляду справи Білла Клінтона, коли правила голосувалися всім складом верхньої палати, а ось свідки – за партійною приналежністю. Демократи воліли б викликати за свідків в.о. глави адміністрації Міка Малвейні та колишнього радника з питань національної безпеки Джона Болтона, а ось їхні опоненти – Джозефа Байдена та інформатора, який і запустив усю історію з імпічментом. Подейкують, що за пункти звинувачень можуть проголосувати, щонайменше, три сенатори-республіканці: Сьюзан Коллінз, яка наступного року боротиметься за переобрання у штаті, що свого часу підтримав Гілларі Клінтон; Міт Ромні, що на попередніх президентських перегонах назвав можливу номінацію Трампа шахрайством; Ліза Мураковскі від Аляски, яка потребуватиме підтримки незалежних та демократів на виборах у 2022 році.

Політичний потенціал імпічменту знижується при збереженні значної поляризації суспільства. Так, за усередненими даними RCP, підтримка імпічменту з жовтня, коли було зафіксовано найвищі показники (52,2%), знизилась у день голосування до 49%. Натомість кількість противників імпічменту зросла на 2,4% — до 44,2%. Несприйняття політики Трампа в цілому трохи зменшилось (51%), а підтримка трохи зросла (45%). Згідно з опитуванням PEW Research, найбільш полярні, з погляду партійної орієнтації, ставлення до проблематики контролю над зброєю (розрив 57%), расових питань (55%), протидії кліматичним змінам (48%), соціального забезпечення (46%) та імміграції (43%). 

Грудневе опитування USA Today/Suffolk засвідчило 3-віддсоткову перевагу Трампа над головним кандидатом у стані демократів. Тоді як решта опитувань і усереднені дані RCP продовжують прогнозувати перемогу Джозефу Байдену (48,4% проти 44%). Тим часом колишній віце-президент із 28% підтримки залишається лідером демократичного табору, за яким із розривом у 9% іде Берні Сандерс та в 13,2% — Елізабет Воррен. Очевидно, що успіхи «віслюків» і на президентських, і на конгресових виборах 2020 року залежатимуть як від консолідації всередині партії (три роки тому більш ліві прибічники Берні Сандерса, що не підтримали Гілларі Клінтон, трохи спростили завдання політичним опонентам), так і від конструктивного й збалансованого (знов про ідеї Берні) порядку денного, на відміну від боротьби з самим Трампом. 

На тлі позитивних економічних показників, як-то історично найнижчого рівня безробіття (3,5%), непоганих темпів зростання ВВП (1,9% у третьому кварталі), суто економічна проблематика не домінуватиме на виборах. Дослідження SurveyMonkey свідчить, що лише третина опитаних керуватиметься економічною логікою, тоді як дві третини — ні. І це не дивно, адже тільки 21% відчуває погіршення свого добробуту за останні три роки, тоді як третина демократів і дві третини республіканців відчули покращення свого фінансового стану. Якщо не брати до уваги питань робочих місць і економіки в цілому, найактуальнішими лишаються питання системи охорони здоров'я (21%), імміграції (15%) та довкілля (13%). 

До виборів ще досить багато часу, чинник незавершеного імпічменту і кампанії проти лідера перегонів від демократів ще зарано оцінювати. Втім, друга каденція Дональда Трампа наразі видається доволі імовірною. Схоже, інформаційні посили республіканців краще знаходять відгук і конвертуються підтримку з боку виборців, зокрема й фінансову. З початку процедури імпічменту кількість донорів Національного республіканського комітету збільшилася на понад 600 тис. осіб, три доби після оголошення розслідування принесли 15 млн внесків, а лише минулого тижня пожертв малими сумами (що свідчить про широту охоплення пересічних громадян) надійшло на 10 млн дол.

На жаль, імпічмент має не лише суто внутрішньополітичний аспект, а й безпосередньо дотичний до нас. Україна весь цей час слугувала полем, на якому розгорталися міжпартійні баталії. Й перспектива зберегти за собою такий статус у поствиборний період зовсім не тішить.

Якщо цей сценарій реалізується, передусім залишиться чинник непрогнозованості й спонтанності, помножений на сформоване оточенням, насамперед Руді Джуліані, негативне ставлення до України. Результатом вояжу особистого адвоката президента до Києва стало створення «документальної» стрічки в сенсаційному стилі російського каналу RENTV про «корупцію Байденів». Не здається випадковим оприлюднення народним депутатом Андрієм Деркачем після зустрічі з Джуліані «Підписки про негласне співробітництво з КДБ від 1987 року», начебто складеної Віктором Пінчуком. Мало віриться, що випускник Академії безпеки РФ (з 1995 року — Академії ФСБ РФ) таким чином реалізує політику декомунізації. Радше, такий крок спрямований на посилення негативу і прив'язку, у баченні Джуліані й Трампа, українського магната до демократів, що були частими гостями організованих ним міжнародних заходів, та Атлантичної Ради зокрема. Внески до цього аналітичного центру можуть стати підтвердженням «змови» з Дмитром Альперовичем. Цей американський громадянин російського походження є власником компанії CrowdStrike, що довела причетність до втручання в сервери Національного демократичного комітету саме російських спецслужб. Республіканські сенатори погодились із аргументами колишньої співробітниці РНБ Фіони Гілл, що заперечення втручання Кремля і натомість притягнення за вуха України є наративом російських спецслужб. Але ж таке трактування доволі вигідне самому Трампу, і він його тривалий час використовував.

Напевно, має вразити Трампа і жертовність та небувалий «героїзм» у бажанні довести до фіналу розслідування справи «Бурісми» та участі в ній Хантера Байдена колишнього генпрокурора Віктора Шокіна, який, попри отруєння, двічі повертався з іншого світу. 

Ще більший героїзм виявив Юрій Луценко, що потрапив до в'язниці за «відверту критику Росії», а також «разом з дружиною та синами відбивав атаки російських танків, захищаючи український суверенітет». Спілкування з колишніми генпрокурорами дало підстави Руді Джуліані стверджувати, що відкликання посла США в Україні Марі Йованович було обґрунтоване. Мовляв, вона блокувала видачу українським борцям з корупцією віз до Сполучених Штатів, отже вони «не могли» передати відповідні документи. І це при тому що в посольстві США в Києві є цілий відділ, який відповідає за таку співпрацю, а світова дипломатична практика взагалі передбачає передачу такого типу документів через своє міністерство закордонних справ та своє посольство у країні перебування. Вже не кажучи про те, що скороспілий, але короткочасний співробітник генпрокуратури і посольства України у США Андрій Теліженко спокійно собі живе за океаном.

Такі дрібниці, як отримання друзякою Джуліані Львом Парнасом 1 млн дол. від швейцарського адвоката Дмитра Фірташа, якого американці прив'язують до російської організованої злочинності, точно не потраплять у поле зору господаря Білого дому. Не похитнуть віру у власну правоту і отримання колишнім заступником Пола Манафорта у передвиборчому штабі Трампа Ріком Гейтсом чергового вердикту за змову проти США та лжесвідчення ФБР, а також заплановане на 28 січня оголошення вироку колишньому раднику з питань національної безпеки Майклу Фліну за зв'язки з росіянами під час виборчої кампанії.

Щоб не ставити в незручне становище держсекретаря США Майка Помпео, який планує відвідати Київ 3–4 січня, з України відкликають тимчасового повіреного у справах США в Україні Вільяма Тейлора. І питання не лише в тому, що «стійкий олов'яний дипломат» створив найбільш докладну й логічну картинку подій, пов'язаних із «альтернативною дипломатією» та «божевільною затримкою військової допомоги Україні». Де гарантії, що конфідент Трампа не натякне українському керівництву про бажане виконання обіцянок розслідування корупції в Україні, включно, звісно, з «Бурісмою»? Якщо «палиця», напевно завдяки хаотичному стилю Трампа, не спрацювала, то «морквина» у вигляді збільшення збройної допомоги та гарантованого кредиту МВФ цілком має шанси на успіх.

Цього тижня Сенат ухвалив і передав на підпис президентові оборонний бюджет на 2020 рік, який, зокрема, передбачає не лише збільшення допомоги Україні до 300 млн дол. (на 50 млн дол.), а й подвоєння дозволеної суми, котра може бути використана на придбання летальної зброї, список якої теж був доповнений крилатими ракетами для берегової охорони та протикорабельними ракетами. Міністр оборони Марк Еспер заявив, що планує подвоїти витрати на військову програму навчання, яку вважає «критично важливою довготерміновою інвестицією» задля доброго партнерства. Безперечно, днями призначений посол України у США Володимир Єльченко докладе зусиль до налагодження (наскільки це можливо в нинішніх умовах) прагматичних відносин із господарем Білого дому та його найближчим оточенням, а також використання нових можливостей, передусім у безпековій сфері. Цьому сприятиме і ймовірне, за даними видання Politico, призначення послом в Україні генерал-майора Кіта Дейтона. Але чи не посилиться — після невдалого для демократів імпічменту — нетрадиційний для політичної й управлінської культури вплив Трампа? Чи не приглушуватиме він голоси професіоналів від державної служби, дипломатії та військової справи? Цього ніхто не може передбачити.

Акт про оборонний бюджет, крім того, містить доволі неприємний для Кремля сюрприз — запровадження санкцій щодо стратегічно важливого для Путіна «Північного потоку 2», а також «Турецького потоку». А в середу сенатський комітет з міжнародних відносин проголосував за проєкт закону про «Захист американської безпеки від кремлівської агресії», що, серед іншого, передбачає санкції проти російських банків, оточення Путіна, сектора інформаційно-комунікаційних технологій та навіть суверенного боргу РФ за втручання в роботу демократичних інституцій і кібератаки. Крім того, передбачається створення Національного змішаного центру протидії гібридним загрозам.

Тим часом конгресмени вимагають від президента домовитися з Москвою про продовження дії договору про стратегічні наступальні озброєння (СНВ-ІІІ), термін дії якого добігає кінця в лютому 2021 року. У Кремлі прагнуть таких перемовин, адже вважають це поверненням Росії за стіл великих гравців. Саме задля просування ідеї про неможливість обійтися без Росії в питаннях глобальної та регіональної безпеки у Вашингтоні перебував Сергій Лавров. Заперечуючи втручання російських спецслужб у вибори 2016 року (з чим охоче погоджується Трамп, адже вважає, що інакше це підриває його легітимність), російський емісар привіз витягнену з радянського нафталіну ідею договору про невтручання у внутрішні справи одне одного. Хтозна, чи не до вподоби Трампу заморські ідеї, зважаючи на його захоплення особистістю та стилем володаря годинника Hublot?

З погляду перспектив україно-американських відносин, прийдешній рік обіцяє бути нелегким. Утім, ще більші випробування можуть чекати нас і після 2020-го…