Як вирватися з газової петлі?

Рociяни намагаються знищити наші ТЕЦ та газосховища. Україні потрібне ще потужніше ППО, але 100% гарантія безпеки можлива лише після нашої перемоги у війні та розпаду Рociї.

Ми не знаємо, чи вистачить нам фізично газу на зиму. Його нестача не вирішується ідеєю отримати газовий ленд-ліз на $8 млрд, аби «проїсти» всі кошти зараз, а за рік знову просити астрономічну суму на купівлю енергоносіїв.

Чому проїсти? Тому, що, по-перше, ми імпортуємо паливо на ринку за 50-70 грн за куб, а продаємо населенню – за 8 грн. Різницю компенсуємо з бюджету, з коштів платників податків, які могли б піти на оборону країни.

По-друге, ми дозволяємо собі розкіш, якої не дозволяють навіть найбагатші країни – опалюємо вулицю. Тобто втрачаємо купу тепла через зношені тепломережі. Наприклад, у Львові 15% всього тепла губиться дорогою до осель. У Новояворівську – цілих 25%. А є міста, де ситуація значно гірша.

Є класний приклад, як можна і варто переробити систему теплопостачання – Житомир. Я це бачила на власні очі під час робочої поїздки у ці вихідні. Спочатку місто залучило фінансування від різних міжнародних донорів, щоб масштабно оновити тепломережі. Тепер у місті рівень втрат тепла трубами – лише 4,8%. Є різниця, 4,8% та 25%?

Далі місцева влада разом із Нафтогазом добудовують сучасну ТЕЦ, паливом для якої будуть побутові відходи та деревна тріска, а газ – запасним варіантом. З 2015-го року місто скоротило споживання газу вдвічі, а з добудованою ТЕЦ потребуватиме лише 10% від обсягів 2015 року.

Вдалими рішеннями та інвестиціями, які працюють не «тут і зараз», а на перспективу, можна спожити ресурсів за 10 років стільки, – скільки інші спалять за рік. Будь як Житомир, думай наперед.

Якщо ви не втрачаєте тепло у трубах – вам потрібно менше газу. Якщо ви виробляєте тепло не з газу, а з того, що й так маєте, наприклад, побутові відходи – ви молодець, і вам потрібно менше газу.

Інший приклад. Той таки Львів. У лютому там повноцінно запуститься нова ТЕЦ, яка так само працюватиме на біопаливі, забезпечуючи чверть потреб міста. Ключове – цей геть недешевий проєкт, котрий запрацює у лютому, за поточних ринкових цін на газ – окупиться ще до кінця цього опалювального сезону (!). Всі наступні роки ця ТЕЦ приноситиме вже чисту вигоду містянам. Будь як Львів.

Такі проєкти можна масштабувати по всій країні. Як думаєте, на що буде легше залучити кошти від іноземних партнерів?

• на закупівлю газу з гарантією, що за рік ми знову прийдемо просити грошей?
• на біопаливну, а значить екологічну, енергоефективну модернізацію ТЕЦ та тепломереж, що може окупитися за рік-два, а інколи й за лічені місяці? При тому, що в перспективі ми з покупця, можемо перетворитися на продавця газу до Європи, яка так цього потребує.

Війна – це руйнування та втрати. Але також нагода почати спочатку та збудувати краще, більш продумане та якісне майбутнє.