Україна програє у просуванні своїх інтересів

В Українському посольстві в Німеччині працює 25 людей. У pociйському самих лише дипломатів – 125. У Рocії найбільше посольство з усіх в Берліні. Рycня тут усюди.

Вони десятиліттями вкладали гроші в політиків, у захист і нав'язування своїх інтересів, у формування позитивного ставлення до Рociї.

Ми ж робили в цьому напрямку критично мало. І в нерівних умовах зараз намагаємося лобіювати інтереси України.

Український інститут, Український інститут книги, Мистецький Арсенал, Довженко Центр, а також Держкіно, Український культурний фонд, поки вони існували, докладали титанічних зусиль, щоб представити Україну у світі.

Але глянемо на цифри.

В Україні є окрема стаття видатків, що називається «Фінансова підтримка забезпечення міжнародного позитивного іміджу України, забезпечення діяльності Українського інституту, заходи щодо підтримки зв'язків з українцями, які проживають за межами України».

Так от з 2014 року на просування свого іміджу та культури за кордоном ми витратили аж *барабанний дріб* 321 млн грн – менш як 10 млн дол. А ще 100 млн грн просто не використали, хоча вони були виділені.

А тепер про pocіян, і скільки вони в це вкладають. Головна організація з міжнародного просування РФ та її культури – Poccoтруднічєство. Їхній офіс працював навіть у Києві до квітня 2021 року, а всього офіси є у понад 80 країнах.

Її річний бюджет – 4,5 млрд рублів – 70 млн дол. Тобто, тільки на рік ось таке «культурне сприяння» фінансується pycнею всемеро більше, ніж просування нами власної культури за всі роки війни. Сума наших витрат на це дорівнює сумі, на яку у Poccoтруднічєства записано на балансі ноутбуків та планшетів. І це не жарт.

І це тільки одна організація. Фонд «Pycкій мір» (так, він реально так називається), працює у понад 100 країнах. А у 2019 році РФ виділили понад 100 млн дол для відкриття pociйськомовних центрів освіти по всьому світу.

Додайте до цього улюблені рупори кpeмлiвcької пропаганди: RT, РПЦ (досі не заборонена у нас). І старий метод підкупу – як офіційного – через керівні посади для європейців у pociйських компаніях (привіт Шредеру) – так і простими хабарями.

Нам не хороших pociян треба шукати, а просувати українську культуру. І зараз також. Особливо зараз.

Я була дуже втішена, коли побачила, що в одній з книгарень у центрі Берліна продаються книжки про Україну і книжки Жадана німецькою, а також є окрема полиця з класним українськими книжками, мабуть, для українців в Берліні.

Над нашим представленням за кордоном треба працювати нонстоп, усвідомлюючи, що це справа на десятиліття. Аби побороти десятиліття pociйської пропаганди. Важливо вибудовувати спілкування з молодшим поколінням. Цим треба займатися стратегічно, а не сприймати як зайві, необов'язкові витрати бюджету.