Вступ в ЄС. Не робімо з цього фетиш

23-24 червня у Брюсселі відбудеться засідання Ради ЄС, у порядку денному якого розгляд заявки України на отримання статусу кандидата в члени ЄС. Проте, сигнал щодо можливого рішення ми отримаємо ще раніше, у звіті Єврокомісії з оцінкою цього питання. На жаль, у Європі розглядаються варіанти того, як надати ввічливу відмову – типу оголосити про «відкриті двері» і статус «потенційного кандидата». Таке формулювання отримали Косово та Боснія-і-Герцеговина, і це насправді ні про що. Так само як і можливе створення «клубу друзів Євросоюзу».

З іншого боку, Туреччина отримала статус кандидата в члени ЄС у 1999 році, з 2005 почалися «переговори про вступ», і так і забуксували. Тому фетишизувати саме рішення про кандидатство не варто. Це важливий політичний сигнал, і Україна його заслужила і завоювала. Але євроінтеграція має проходити у формі конкретних рішень без прив’язки до політичного статусу, і це вже робиться.

Єврокомісія на рік скасувала всі мита і тарифні бар’єри для українського експорту, і це треба буде продовжувати.

Україна приєднана до європейської енергомережі.

Українські біженці отримали статуси тимчасового захисту, з доступом до соціального захисту, навчання і ринку праці.

Мінцифра подала заявку на підключення українських мобільних операторів до безкоштовного роумінгу по ЄС.

На порядку денному може стояти питання полегшеного доступу українського бізнесу до кредитних програм у країнах ЄС, після підвищення облікової ставки до 25% в Україні бізнес страждає від дорогих ресурсів.

Доступ держави до структурних фондів ЄС є важливим, але в разі запуску «плану Маршала» ми можемо отримати ще більші ресурси на відбудову.

Тому боротися за статус кандидата треба, але конкретні секторальні рішення прагматично ще більш важливі.