рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    «Гра в мир» з Росією може закінчитися повним фіаско для України

    • Віктор Каспрук

      політолог

    • Розсилка
    «Гра в мир» з Росією може закінчитися повним фіаско для України

    Україна почала політичний дрейф у бік Москви, тому що її нинішні очільники не хочуть звертати увагу на попередній згубний історичний досвід

    У 2019 році нова українська влада наочно продемонструвала зміну підходів до окупанта її територій. І хоча Росія ні на йоту не змінила своїх підходів до України, Зеленський і його команда, намагаючись всіляко задобрити Путіна, демонстрували невмотивовану поступливість, яка чомусь дуже схожа на перші спроби тихої капітуляції.

    При цьому майже демонтувавши систему стримувань Путіна на міжнародній арені, яку за 5 років свого президенства вдалося створити колишньому президенту України Петру Порошенку.

    І цілком закономірно, що армія, мова, віра відходять на задній план там, де переконання заміняють фантастичні бажання населення повірити в можливість швидкого покращення життя в розграбованій олігархатом і його прихвоснями країні.

    Але постійно використовуючи ефект контрасту, підкреслюючи свою відмінність від експрезидента, та виступаючи у ролі «антиПорошенка», Володимир Зеленський так і не зрозумів головного, – Путін ніколи не буде розмовляти з ним на рівних.

    А загравання з ворогом держави, яку довелося очолювати, здатне лише щоразу збільшувати апетити Кремля, який не збирався і не збирається відмовлятися від своєї стратегічної цілі – знищення державності України.

    «Гра в мир» з Росією може закінчитися повним фіаско

    Путін розбив шлях до повної капітуляції України на проміжні етапи. І якщо навіть Зеленський погодиться на всі висунуті Москвою політичні, економічні, військові, культурні і мовні вимоги, то це лише спонукатиме кремлівців до висування все нових і нових безпідставних претензій до України.

    І, врешті-решт, після того, як Путін таки «дотисне» колективного Зеленського на демонстрацію в Україні в повному обсязі всіх основних російських телеканалів та показ російських фільмів на українських телеканалах, зняття заборони на поширення в Україні російської преси, згоду на розповсюдження на українській території російської книжкової продукції, відновлення гастролей російських театрів, артистів і співаків, це не будуть останні його вимоги.

    Далі підуть вимоги відновлення роботи всіх колись існуючих російських шкіл та «вільний вибір» батьками учнів мови викладання в українських школах України.

    Але й це буде далеко не все. В кінці повзучої капітуляції України Путін висуне вимогу, що для нібито встановлення миру на Донбасі, «ДНР» і «ЛНР» мають поширити свій контроль на всі не окуповані Росією території Донецької і Луганської областей.

    А також притягнути до кримінальної відповідальності не терористів, які виступили в ролі посіпак Москви, а учасників бойових дій, котрі відстоювали цілісність і суверенітет Української держави.

    Мотивуючи це тим, що, мовляв, саме учасники АТО винні у розв’язанні війни з мирним населенням Донбасу, яке зі зброєю в руках було просто вимушене відбивати вторгнення українських військ на свої землі.

    Політичний дрейф України в бік Москви є неприпустимим

    Якщо діюча влада і далі продовжуватиме діяти в такому ж політичному ключі, то не можна виключати того, що до кінця 2020 року на Банковій переведуть Росію зі статусу «країни-агресора» в статус ледве не «братньої держави».

    Українцям, разом із західними союзниками, вдалося прив’язати Путіна до «міжнародного стовпа ганьби», але тепер команда Зеленського робить спроби його відв’язати, пояснюючи при цьому, що це в інтересах України.

    Водночас зроблені перші кроки по відновленню присутності Росії в Україні в повному обсязі.

    А після того, як ворога знову необачно впустять в Україну, Путін може вимагати розміщення на її території військових баз і російських військовослужбовців.

    Мотивуючи цю вимогу тим, що тільки постійна російська військова присутність здатна надійно захистити Україну від згубних для неї зовнішніх впливів і нових Майданів, які, мовляв, деструктивним чином впливають на відновлення стосунків між двома «братніми» народами.

    У 2014–2019 роках українці відчули, що живуть в Україні, а не в Новоросії, Малоросії чи Південно-Західному федеральному окрузі Російської Федерації.

    І гірко усвідомлювати, що Україна почала політичний дрейф у бік Москви, тому що її нинішні очільники не хочуть звертати увагу на попередній згубний історичний досвід подібного «братання».

    Джерело: блог Віктора Каспрука

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Сергій Фурса
    Сергій Фурса

    Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

    Олексій Арестович
    Олексій Арестович

    військовий експерт

    Юрій Бутусов
    Юрій Бутусов

    Журналіст, громадський діяч

    Дмитро Корнійчук
    Дмитро Корнійчук

    Президент Центру інноваційного консалтингу «КДА»

    Борислав Береза
    Борислав Береза

    Народний депутат України 8 скликання Верховної Ради

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ