Хто лежить в могилі радянського шпигуна Кузнєцова?

Пропустив історію з недозволом мерії Львова перепоховати прах совєтського розвідника Кузнєцова на Урал. Свого часу досліджував обставини його смерті, тримав у руках розсекречену за моїм зверненням у СБУ справу про його загибель тощо.

Кілька слів по суті справи.

Кузнєцов – або справді унікум, «самородок», який вивчив німецьку мову на феноменальному рівні і не викликав жодних підозр у колег по службі, гауляйтера Коха, гестапо, або... німець, якому Москва написала правильну біографію.

Це був умілий, розумний, цинічний професіонал своєї справи. Результати його діяльності, кількість убитих високопоставлених німців про це свідчать.

Обставини його смерті легендарні. На мій погляд, на пагорбі Слави у Львові лежить не він. А... викопаний у 1959 році перший-ліпший німецький офіцер.

За канонічною версією, він разом з двома товаришами Камінським і Бєловим загинув у селі Боратин Бродівського району. За версією глави СБ ОУН Миколи Лебедя це сталося у селі Верба на Рівненщині.

У могилі, яку «віднайшли» після війни зусиллями його біографа і сослуживця Струтинського, було одне тіло. Його ж і перепоховали у Львові. А де інші?

У Лос-Анджелесі я записав інтерв"ю з колишнім вояком УПА Богданом Якимівим, який стверджував, що він брав участь у інциденті у Боратині і наче він застрілив «німця», який поводив себе дивно і спробував був дістати гранату. Водночас відомий музейник Борис Возницький розповідав мені, що вчився у Ленінграді з братом Кузнєцова, який у 1950-х роках отримав листа чи посилку від брата з... Америки.

Є версія, що смерть Кузнєцова – це інсценування. І насправді повстанці його не вбили, а обміняли на дружину Лебедя Дарію Гнатківську, яка з 1941 року перебувала за ґратами у німців. У 1945-му Кузнєцов, якщо він справді перебував як цінний бранець у німців, міг потрапити до американців. Знову згадуємо слова Возницького.

Феномен Кузнєцова, який начебто почув від Коха про Курську дугу, варто розглядати у комплексі з долею самого гауляйтера. Цей військовий злочинець після війни не був повішений, а чомусь переданий Москвою у ПНР, де він отримав довічний вирок у тюрмі, більше схожій на пансіон. Він мав газети, нормальну їжу, телевізор. І навіть встиг дати інтерв'ю кінодокументалістам. За що така милість до убивці?