Фінляндія, Швеція та НАТО. Ситуація може зайти в глухий кут

Переговори про вступ Швеції та Фінляндії до НАТО провалилися і були поставлені на паузу щонайменше до весни.

Після акції зі спалення Корану, яку в Стокгольмі влаштували шведські праві, Анкара закономірно скористалася цим політичним подарунком і зміцнила свою переговорну позицію.

Ердоган, як людина, яка вірує і багато років позиціонує себе як захисник мусульман і затятий поборник ісламських цінностей, розіграв цю карту на свою користь, згуртувавши проти Швеції багато переважно мусульманських країн, які колективно засудили Стокгольм за знищення Корану.

Для нього це зайвий привід покарати шведів, виявити свою принциповість і рішучість. Напередодні президентських виборів у травні він не може показувати м'якість і слабкість, а тому, йдучи на подальше загострення, він змушений ставити переговори на паузу, щоб максимально капіталізувати цю історію перед голосуванням.

У свою чергу, у Європі розуміють токсичність нинішнього моменту. Швидко домовитися з Туреччиною на прийнятних умовах навряд чи вийде, і що ближче дата виборів, то складніше, оскільки риторика Ердогана та його партії стає дедалі гострішою, агресивнішою та нераціональнішою. Тому в ЄС чекають і сподіваються на те, що Ердоган програє у травні. А турецька опозиція вважається більш домовоспроможною та орієнтованою на Захід.

Фінляндія, у якої з Туреччиною менше проблемних питань, поки що не наважується відколюватися від Швеції та йти до НАТО окремо. Вони вже заявили, що без Стокгольма до Альянсу не вступлять, тому змушені чекати, коли турки, шведи та американці торгуються.

Турецька опозиція теж готується до виборів, але поки що запізнюється з оголошенням єдиного кандидата від усіх шести партій. Ідуть внутрішні торги. Чим довше затягують, тим складніше потім розгортати виборчу кампанію, чим, звичайно, скористався Ердоган, перенісши вибори на місяць раніше.

Крім того, подібні акції, як спалення Корану чи «повішення» ляльки турецького президента, не додають очок опозиції, оскільки вона на цьому ніяк не може грати. Обидві акції є провокаціями та образою, і жоден мусульманський чи турецький лідер не суперечитиме Ердогану, коли той засуджує подібні речі. Отже, європейці у цьому плані зіграли проти турецької опозиції та на користь Ердогану.

Тим часом, поки переговори щодо НАТО зайшли в глухий кут, ми з колегою Ігарем Тишкевічем записали бесіду, в якій нагадали, що ці переговори не лише про розширення НАТО. Від них залежить ситуація в Сирії, майбутнє Туреччини та її ВПК, а також результат президентської кампанії Ердогана.