Росіян готують до необхідності повернення Криму

24 серпня пролунало декілька вельми цікавих заяв, з приводу яких хотів би зробити коротенькі коментарі.

Найбільш цікавою була заява Ібрагіма Калина – представника Президента Туреччини Ердогана.

Він наголосив, що умовою мирної угоди між Україною та Росією має бути повернення під українську юрисдикцію Криму. Ця заява підтверджує сталу, послідовну позицію Туреччини з цього питання. Але цікавими є два нюанси.

По-перше, відновлення українського суверенітету над Кримом поставлене в пряму залежність до мирної угоди. Тобто, спочатку відновлення українського суверенітету над Кримом і лише потім мирна угода. Без цього бойові дії та західні санкції триватимуть.

По-друге, що на мій погляд навіть більш цікаво, цю позицію Ердогана, а потім його представника, оприлюднили практично всі провідні російські ЗМІ. Це може перевірити кожен, задавши відповідні ключові слова у гугл пошук.

В умовах тотального контролю російських спецслужб над ЗМІ таке активне поширення цієї заяви видається зовсім невипадковим. І хоча всі ці ЗМІ, звісно, тими чи іншими словами наголосили про «демократичний» перехід Криму під контроль Росії, здається, що «за поребриком» почали готувати громадську думку до необхідності повертати окупований Крим Україні. Бо неминуче більшість російського населення в якийсь момент захоче завершення війни. Так от їм вже зараз російські ЗМІ вказують, яка безумовна вимога існує для її завершення.

Як відомо, існує п'ять стадій прийняття неминучого: заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття. Все більше схоже на те, що у російському державному керівництві щодо Криму вже пройшли стадію «торгу» і перейшли до стану «депресії».  

Це не може не радувати.

Друга цікава заява, що пролунала саме 24 серпня – це слова доволі ймовірного наступного прем'єр-міністра Британії Ліз Трасс. Вона заявила, що на посаді прем’єра Британії буде готова застосувати ядерну зброю.

Зрозуміло, що ніхто із керівників західних держав не збирається використовувати ядерну зброю без реальної загрози її застосування з боку нацистського режиму Російської імперії. Але ця заява показує, що ніхто не боїться ядерного шантажу з боку бункерного божевільного та його оточення.

Впевнений, що таку ж позицію мала би оприлюднити і адміністрація Байдена, підкріпивши її наданням Україні тих видів озброєння, яке би дозволило активніше та швидше виштовхувати російських загарбників з усіх тимчасово окупованих територій України, включно з Донбасом та Кримом. Максимальне пришвидшення цього процесу в інтересах не тільки України, але і європейських країн та США.

Причому застереження про незастосування цього озброєння по цілям на території безпосередньо Росії виглядає трохи абсурдним. В умовах війни снаряди та ракети не мають національності. Вони повинні допомагати знищувати окупантів, військову техніку, склади боєкомплектів та ПММ, які використовуються для ведення агресивної війни проти України. Під час війни вони всі є законними цілями, незалежно від того, де вони знаходяться і за допомогою яких засобів вони будуть знищуватись.

Ну і третя заява, яка привернула увагу, стосується слів Папи Римського Франциска щодо

вбивства Дарії Дугіної – доньки одного з ключових ідеологів  російського фашизму Олександра Дугіна.

Дослівно він заявив: «Я думаю про бідну дівчину, яка була підірвана бомбою, що знаходилась під сидінням автомобіля в Москві. За війну платять безневинні».

По-перше, «бідна дівчина» була дорослою людина, яка активно займалась пропагуванням російського фашизму.

По-друге, ніхто не встановив мотиви та виконавців цього вбивства. Цілком ймовірно, що воно пов'язано з крадіжкою коштів, які отримував Дугін для просування фашистської ідеології на території Росії та за її межами. Принаймні, у кримінальних детективів, які займаються розслідуванням навмисних вбивств, давно існує вислів: «Йдіть за грошима». Бо саме вони є найбільш поширеним мотивом навмисних вбивств.   

Відповідно, вважати Дарію Дугіну жертвою безпосередньо війни вкрай некоректно.

По-третє, Папа Римський Франциск прирівняв її до справжніх невинних жертв війни (дітей, жінок, людей похилого віку), яких щоденно російський нацистський режим вбиває на території України. І це не може не викликати обурення та несприйняття. Він прирівняв вбивць і їхніх жертв.

Але при всьому цьому хотів би зауважити,  що 85-ти річний вже важко хворий понтифік навряд чи взагалі раніше хоч щось і колись чув про Дарію Дугіну та її батька. Особливо, про його один з найбільш скандальних висловів: «Вбивайте, вбивайте, вбивайте (українців). Це я вам як професор кажу». 

Тобто, інформацію про вбивство Дарії Дугіної йому повідомив хтось з Римської курії, по суті, свідомо дезінформувавши його. Останні непоодинокі вкрай сумнівні вислови та дії Папи Римського Франциска у контексті російської агресії проти України вказують про їхню невипадковість.  

Що дає, на жаль, підстави вважати, що за всім цим стоять брудні кошти російської мафії та російських спецслужб, які отримує та «відмиває» Римська курія. Що не є чимось неприпустимим в історії її діяльності. Але це лише підкреслює необхідність більш детального аналізу її фінансово-господарської діяльності з боку американських та європейських фінансових органів.

Що ж до українських католиків (вірних римо-католицької та греко-католицьких церков), то останні заяви та дії Папи Римського Франциска, мабуть, не наносили більшої шкоди їхньому служінню в Україні за останні три століття.     

Чесно кажучи, навіть не знаю, які слова виправдання цим заявам Франциска зможуть знаходити Верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав Шевчук та Мечислав Мокшицький – Архієпископ Митрополит Львівський Римсько-католицької Церкви; Голова Конференції Римсько-католицького Єпископату України та Комісії Доктрини Віри.

Їм зараз не позаздриш.