Ти розмовляєш російською? Це не проблема

Много слов говорят про консолидацию и объединение. Но слова остаются словами, если не наполняются реальными действиями. Сегодня произошло очень важное, значительное событие. На заседание круглого стола, посвященного проблемам предпринимателей в современных реалиях, пришли двое ребят – Оксана и Саша, которые 11 день голодают возле Украинского Дома против принятия закона Колесниченко-Кивалова.

Все участники круглого стола – с Востока и с Запада, с Севера и Юга Украины, выразили свою солидарность с гражданской позицией мужественных молодых людей, и ребята повязали каждому из нас на руку сине-желтые ленточки. Ребята призвали всех прийти на Майдан, и мы призываем каждого поддержать их в их гражданском подвиге.

Все имели за честь сфотографироваться вместе с ними, и теперь их обращение к украинцам каждый предприниматель привезет в свой город. Думаю, что это и есть настоящее, искреннее объединение вокруг главных ценностей, которые мы не отдадим никому.

Ребята очень слабы и истощены, поэтому они не смогли принять участие в работе круглого стола. Но несколько дней тому назад на Майдане они сделали очень важное заявление и попросили каждого порядочного человека поддержать их и распространить его по всей Украине.

Друзья, присоединяйтесь

Послання моєму брату, українцю

Брате-українцю! Так сталося, що ти розмовляєш російською. Але це не проблема. Я чудово тебе розумію, поважаю твій вибір і протягаю тобі свою руку. І хочу сказати тільки одне. Двадцять років ці потвори, що повністю знищили нашу країну і забрали у нас все, мали нас з тобою за бидло і за лохів. Двадцять років вони розказували тобі, як треба ненавидіти все українське. І в цей час крали з наших з тобою кишень по декілька мільйонів у день.

Подивися зараз на їхні вілли, вивезені рахунки в офшорах, автомобілі, літаки і яхти, відібрані в нас фабрики і заводи. Подивися на виплодених ними мажорів, які ґвалтують наших жінок, убивають на перехрестях наших батьків. Подивися на їхній звірячий оскал, з яким вони дивляться на нас, перетворених у своїх рабів і запитай себе: чи вартує це все твого небажання сказати сьогодні одне слово українською і підтримати мене, твого брата по крові. Такого самого українця, як і ти.

Друже, запам’ятай: існує одне-єдине чого вони бояться найбільше: що завтра вони не зможуть нас розвести, як лохів, знову і натравити одне на одного. Бо вони ніколи палець об палець не вдарять задля нашого кращого з тобою життя.

Прошу тебе, стань моїм братом у презирстві до них: не поведися в черговий раз на їхню брехню і не повір їм знову.