Важливий союзник України втрачає позиції: є кілька причин

Микола Петрович Зрадоножко не вірив у безвіз, але новий біометричний паспорт все ж таки отримав «на всякий случай».

Зазвичай одна з двох партій (Консервативна партія Великобританії або Лейбористська партія) набирала достатню кількість голосів для того, щоб сформувати однопартійну більшість у парламенті Великобританії. Для цього з 650 місць необхідно отримати не менше 326. За підсумками цієї кампанії значно зросла роль партій другого ешелону. Тому що другий раз за 7 років Консервативна партія через брак мандатів має формувати коаліцію, залучаючи одну з парламентських партій.

Однією з причин падіння популярності Терези Мей британське експертне середовище називає поганий контакт із виборцем: вона поводиться зарозуміло, не зустрічається з людьми. Попри це, Brexit не надто просувається, хоча після референдуму пройшов майже рік. Економічна ситуація в Британії досить погана. Ці фактори зіграли проти консерваторів та Мей.

Лейбористська партія, навпаки, змогла збільшити свою присутність у парламенті і продемонструвала кращий результат - 262 місця (попередній результат покращено на 32 місця), ніж той, який був у 2010 році, коли вони були урядом при Гордоні Брауні. Такий успіх багато в чому забезпечила харизма лідера лейбористів Джеремі Корбіна. Це скромний, простий дядько, який з 70-х років говорить одне й те ж, але за цю принциповість його поважають.

Структура парламенту Великобританії надзвичайно специфічна, постімперська. Англійські націоналісти не сидять у парламенті, там сидять представники системних партій – консерватори, лейбористи і ліберал-демократи. Ще в парламенті присутні шотландські, валлійські та північноірландські партії. У минулому парламенті третьою за кількістю місць була Шотландська національна партія, яка виступала за вихід Шотландії зі складу королівства, але референдум 2014 року вона програла.

Останній рік вони відстоювали проведення нового референдуму у зв'язку з тим, що Британія виходить з Євросоюзу – новий референдум про вихід Шотландії зі складу Великобританії повинен відбутися «в період між осінню 2018-го і весною 2019 року». Головним аргументом під час попереднього референдуму проти виходу Шотландії зі складу королівства було те, що вийшовши зі складу королівства, Шотландія залишиться за межами Євросоюзу. До того, що Шотландія спочатку повинна вийти, а потім на загальних підставах вступати в ЄС як нова країна, в самому ЄС поставилися прохолодно. Це завело в глухий кут Шотландську національну партію, і вона зазнала дуже серйозних втрат. Свого часу ця партія відбирала в Шотландії голоси у лейбористів і консерваторів. На цих виборах Шотландська національна партія отримала 35 місць (втратила 19 місць) у парламенті Великобританії.

Що стосується партій Північної Ірландії, то вони посилили свою присутність в парламенті. Тривожним сигналом для Лондона є те, що партія Шинн Фейн, яка виступає за об'єднання Ірландії та вихід Ольстера зі складу Великобританії, покращила свій результат, отримавши 7 місць (попередній результат покращено на 3 місця). Шинн Фейн не бере свої мандати в парламенті – вони за нею значаться, але вона не бере участі в його роботі, вважаючи Британію, так чи інакше, ворогом.

Тереза Мей, партія якої отримала 318 місць (втратила 13 місць), буде формувати коаліцію з іншого північноірландською партією, яка отримала 10 місць (попередній результат покращено на 2 місця) - Демократичною юніоністською партією, яка виступає за те, щоб Ольстер залишався у складі Великобританії. Консерваторам якось вдалося вмовити юніоністів. Хоча зовсім недавно ця партія стверджувала, що Мей повинна взяти на себе відповідальність за дострокові вибори, які вона провалила, втративши партійну більшість. Але чомусь вона їх переконала, можливо, посадами або збільшенням бюджету фінансування Північної Ірландії.

За останній рік, у тому числі через Brexit, в Північній Ірландії загострилися старі хвороби. Там були вибори, і лояльні до Британії партії втратили підтримку, відповідно, втратили можливість формувати стабільний уряд. Тиск Лондона і конфлікти – це все останній рік було присутнє. Можливо, Мей пообіцяла усунути всі проблеми.

Після цих виборів позиції Британії щодо Brexit дуже ослабли. Тепер брюссельська бюрократія буде говорити, що вона не знає з ким після цих виборів конкретно розмовляти, і як надовго цей уряд. Вони будуть стверджувати, що євроскептики та єврофоби в Британії втратили більшість, а екстремісти типу UKIP (Партія незалежності Сполученого Королівства, вимагає виходу Британії з Євросоюзу) провалилися взагалі. Також не можна виключати, що в певний момент відбудеться конфлікт, і владу перехоплять лейбористи зі своїми союзниками. А вони взагалі не зацікавлені в цьому Brexit.

Є ймовірність, що Brexit будуть саботувати й відкладати, ще й з обох сторін. Лейбористи вважають, що вони виграли вибори. Певна логіка в цьому є – вони отримали на кілька десятків місць більше (+32), а консерватори втратили (-13), відповідно, їх позиція ослабла.

Проблема з Brexit полягає ще й у тому, що Євросоюз вимагає, щоб Великобританія заплатила від 100 до 150 мільярдів євро. За це їй залишать більш-менш пільгові умови доступу до ринку ЄС у рамках звичайних відносин вільної торгівлі. Британія каже, що це багато, і вона повинна отримати компенсацію за те, що 40 років вкладала в економіку Євросоюзу. Але логіка Брюсселя в тому, що вихід буде тривати два роки, а бюджети розраховані наперед давно, а Британія підтверджувала, що в рамках цих бюджетів буде фінансувати ті чи інші програми. Тому правий швидше Євросоюз, хоча і британців можна зрозуміти.

В інтересах України краще буде, якщо консерватори продовжать керувати виконавчою владою і системою національної безпеки. Оскільки Великобританія є єдиною країною-підписантом Будапештського меморандуму, яка сприймає всерйоз цей документ.