Розгляд потенційного наступу росіян на Харків

Про вороже угрупування військ (УВ) «Північ», бо, я дивлюсь, чимало людей «не відпускає». На рахунок «гіпотетичного прориву противника у Харків»

Сьогодні, поговоримо про розподіл тих сил й засобів УВ «Північ», які – або вже є у розпорядженні його командування, або надійдуть туди протягом найближчого часу.

Як відомо, війська (сили) цього угрупування противника розгорнуті на території трьох російських прикордонних областей – Брянської, Курської та Бєлгородській. Більше того, значну їх частину склали частини та підрозділи відповідних угрупувань – УВ «Брянськ», УВ «Курськ» та УВ «Білгород» зі складу УВ прикриття кордону, яке належало до старого складу УВ «Захід». Тому, доречно, визначити, скажімо так, розподіл сил й засобів УВ «Північ» саме по цім тактичним напрямкам, й про що це може свідчити, а про що – не може.

Нагадаю вам, шановні читачі, «короткий зміст попередньої серії».

Після переформування колишнього Західного воєнного округу у два інших, «незалежних» воєнних округи – Московський та Ленінградський воєнні округи (МВО та ЛВО – відповідно), російське військове командування вирішило перейти до більш адекватної та логічної системи оперативного управління у зоні відповідальності колишнього УВ «Захід». При цьому, як на мене, вони виходили із цілком зрозумілих усвідомлень.

Так, як більша частина найбільш потужних та боєздатних об'єднань («активів») військ старого ЗВО (а саме – 1-ї гв. ТА, 20-а ЗВА та новосформована 25-а ЗВА) відійшли до складу саме «відновленого» МВО, то й було логічним, що ці війська увійшли до складу того, у що, у кінцевому рахунку, переформатувався, по суті, Західний воєнний округ – в УВ «Захід» (по факту, це війська Московського воєнного округу, МВО), яке зараз діє на «активних» напрямках – Куп'янському та Лиманському. Ця смуга, по суті, стала «зоною виняткових інтересів» виключно військ МВО.

У свою чергу, увесь «актив» зі складу «старого» УВ «Захід», який займався прикриттям кордону (ті самі 3 прикордонних угрупування), а насправді сковував на цих напрямках українські війська шляхом диверсійного та артилерійсько-авіаційного терору нашого прикордоння у Чернігівський, Сумській та Харківській областях + діючі війська зі складу 6-ї ЗВА, 11-го та 14-го АК, відповідно, перейшов до складу розгорнутого УВ «Північ».

При цьому, цілком логічно було вирішено, що основою, «базовим» воєнним округом для його формування, стануть війська (сили), такого ж «відновленого» Ленінградського воєнного округу (ЛВО).

А це, відповідно – 6-а загальновійськова армія (ЗВА) з 2-х окремих мотострілецьких бригад (25-ї та 138-ї омсбр) з Ленінградської обл. + 11-й армійський корпус (АК) з Калінінградської обл. + 14-й АК (відповідно, із 80-ю та 200-ю омсбр) з «дуже крайньої півночі», які у цей момент також «не прохолоджувалися по тилах».

Таким чином, на момент початку практичної реалізації всього цього «великого переформатування», орда, зі складу старого ЗВО, яку потрібно було «переформатувати», була значно перемішана на різних напрямках та ділянках (причому, іноді, навіть не на напрямку самого УВ «Захід»).

Потрібно було якось це все перегрупувати та «привести до нормального бою», у відповідності із «струнким та чітким» планом переформатування самого старого Західного воєнного округу, у два інших воєнних округів.

Саме ця непозбувна необхідність переміщати та перегруповувати війська, а також розгортати у відповідних зонах нові КП (ПУ), штаби, систему логістики й т.д., у когось з російських креативників у тамошньому гш й породила «геніальну» ідею використати це необхідне та неминуче перегрупування своїх військ (яке обов'язково помітять в українському гш), в якості стратегічної ІпСО під загальною назвою «наступаємо на Харків».

Й пішло та поїхало. Наші ще й «підіграли», організувавши «у паніці» (насправді, ні) напередодні російського «електорального акту» черговий рейд РДК, ЛСР та Сиббату саме на вказаних напрямках, доводячи нібито – «ой боюсь, боюсь».

Але, ми трохи – відволіклись.

Зараз не про те – чи варто вірити у «великий наступ на Харків», чи не варто, зараз про те, що зосереджується та розгортається у складі УВ «Північ».

Отже, на даний момент, противник має у складі УВ «Північ»:

•1•

На Брянському тактичному напрямку (УВ «Брянськ» – КП\ПУ розгорнутий у районі міста Стародуб):

• мотострілецький полк (мсп) – 1 (ймовірно, без одного мотострілецького батальйону);
• мотострілецький батальйон – до 4-х, причому зі складу не то що різних частин, а навіть з'єднань;
• парашутно-десантний батальйон – 1;
• й зразу 7 формувань «батальйонного рівня», які підпадають під визначення – «стрілецький батальйон» (сб), тобто із достатньо специфічним набором штатного ОВТ й достатньо специфічним рівнем боєздатності;
• 2 артилерійських дивізіонів (адн);
• й до 9-и артилерійських батарей різної «етимології», з яких 3 – гаубичні самохідні артилерійські (гсабатр), 5 – гаубичних артилерійських (габатр), й 1 реактивна артилерійська (реабатр);
• також на цьому напрямку діє, принаймні, 2, так званих, «блукаючих» вогневих взводів – 1 мінометний, інший реактивний артилерійський. Це саме ті пі**ри, які й займаються безпосередньо прикордонним терором (обстрілами) у режимі «нон-стоп» та «по заявках».
• ну й ще на цьому напрямку діє 1 формування у статусі «штурмового загону» (десь до роти), яке займається «диверсантством» у наших районах прикордоння.

Загалом, все це УВ складає приблизно до 8,4 – 8,5 тисяч російських військовиків й в основному сконцентровано на основних комунікаційних вузлах та шляхах Брянської области, займаючи «опорники» та райони оборони у ключових пунктах.

Ну, варто ще зазначити, що з російської сторони прикордоння у Брянської обл. РФ – «сильно заміновано», за однією банальною причиною – очевидно, що у російського командування на цьому напрямку просто не вистачає військ, аби організувати «суцільне прикриття кордону».

•2•

Курський тактичний напрямок (УВ «Курськ» – КП\ПУ розгорнутий у районі міста Рильськ):

• зразу 4 мотострілецьких полки (мсп), але всі – неповного складу – де немає одного мсб, а де й двох;
• 2 мотострілецьких батальйонів (мсб);
• 1 танковий батальйон (тб);
• 1 парашутно-десантний батальйон;
• 1 десантно-штурмовий батальйон;
• й 6 стрілецьких батальйонів;
• 2 артилерійських дивізіону (адн), з яких 1 – якісь «зведений» (із постійно «перемінним» та різнотипним складом), інший – гаубичний самохідно-артилерійський (гсадн);
• до 15-и артилерійських та мінометних батарей (з них – 1 діє у статусі «тактична група» \ТГр, гсабатр – 1, габатр – 5, реактивних артилерійських\реабатр – 3, ще 3, це – протитанкові артилерійські\птабатр, ну й 1 – мінбатр, я так розумію, на 120-мм мінометах);
• тут також діє 1 «штурмовий загін» російських диверсантів, десь до роти.

Загалом, УВ «Курськ» нараховує понад 10,5 тисяч російських військовослужбовців й виглядає більш збалансованим у порівнянні з УВ «Брянськ», принаймні у сенсі переліку тих завдань, які може виконувати на даний час. Але й тут, значна частка (до 6-и формувань) – «стрілецькі батальйони», із дуже сумнівними бойовими спроможностями.

•3•

Ну й найбільш потужний Бєлгородський напрямок (УВ «Білгород» – КП\ПУ розгорнутий у районі міста Білгород):

• 1 окрема мотострілецька бригада (омсбр), треба розуміти та сама – 138-а омсбр зі складу 6-ї ЗВА;
• мотострілецьких та танкових полків (мсп\тп) – до 5-и, переважно зі складу 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) 11-го армійського корпусу (АК);
• мотострілецьких та танкових батальйонів (мсб\тб) - 11;
• «стрілецьких батальйонів» (сб) - 9;
• польова артилерія представлена достатньо потужним угрупуванням – до 7-и артилерійських дивізіонів (адн), з яких 1 – гсадн, ще 1 – гаубичний артилерійський (гадн), 1 – окремий гаубичний артилерійський (огадн) й зразу 4-х окремих протитанкових артилерійських дивізіонів\оптадн (так би мовити, «рапірна концентрація»);
• у свою чергу, артилерійських та мінометних батарей тут сконцентровано – до 31 (!!!), з яких – 6 гсабатр, 9 габатр, не менше 4-х ребатр, протитанкових (птабатр) – не менше 9-и, є ще 1 батарея на ПТРК, ну й також 1 мінометна (мінбатр), на 120-мм мінометах;
• окрім того, тут також розгорнута 1 зенітна ракетна артилерійська батарея (зрабатр);
• й діє зразу 7 «зведених тактичних загонів», самого різного типу, призначення, розміру та етимології – від ЦССО «Сенеж», до якихось «барсиків», «приватно-добровольчих формувань» та іншої «збірної солянки».

Загалом, УВ «Білгород» нараховує, на даний момент – до 29,5 тисяч особового складу, й по суті, зображає зараз з себе ту саму «екзистенційну» загрозу Харкову, про яку так люблять останнім часом тріпатися наші ЗМІ, а разом з ними – чимала кількість представників експертного середовища.

Що по перспективах?

Чим й де може поповнитись УВ «Північ» найближчим часом, у сенсі додаткових сил й засобів.

Як на мене, найбільш ймовірними «кандидатами» на переведення на територію «спокійного»російського прикордоння є:

• підрозділи 25-ї омсбр зі складу 6-ї ЗВА (вони явно потребують відновлення після своєї самогубної участі в «епопеї у районі Синьківки»);
• 7-го окремого мотострілецького полку (омсп) зі складу 11-го АК, який у режимі «нон-стоп» російське командування посилає штурмувати передові позиції ЗСУ на Куп'янському напрямку, у районі села Кислівка;

У більш віддаленій перспективі:

• підрозділи 80-ї омсбр зі складу 14-го АК з міста Алакурті, яка зараз «сторожить лівий берег» у складі УВ «Дніпро» (й яку, генерал Теплинський навряд чи віддасть «просто так»);
• 200-а омсбр з ППД з Печенігів, зі складу того ж 14-го АК, також, ймовірно, незабаром покине тенета УВ «Південь» й сконцентрується на проблемах «прикриття кордону».

Не виключено, що для підсилення УВ «Північ» також будуть використані сили й засоби 44-го АК, який зараз розгортається на території Карелії, скоріш за все, це буде стосуватися його артилерійської складової.

Тепер, де саме.

Як на мене, очевидно, що об'єктивно, підсилення потребують у першу чергу Брянський та Курський тактичні напрямки, особливо – перший.

Однак, не виключено, що у рамках підготовки до свого «великого літньо-осіннього наступу на Харків» частина із вищезазначених сил й засобів російського ЛВО може опинитися й на Бєлгородському напрямку.

Особливо, якщо у межах якоїсь «стратегічної гри» російський гш таки спробує «відповісти дзеркально» діям РДК, ЛСР та Сиббата власними рейдами на територію Сумської та Харківської областей. Тим більше, коли доведеться «відвертати увагу» та змальовувати, дійсно, якісь «наступ на Харків».

Думаю, стосовно Харкова це є найбільш ймовірним варіантом.