Стратегічні резерви Росії: між заявами та реальністю

Огляд. Я вже писав, що визначальним питанням кампанії 2024-го року стане процес формування та розгортання ворогуючими сторонами стратегічних резервів. Тому, будь-яка інформація, будь-які відомості про сенс, зміст та динаміку його протікання будуть мати виключно ключового значення. Звісно, про цей процес в Україні я писати нічого не буду, із зрозумілих причин, а ось подивитись уважно на ворога – не завадить.

Спочатку визначимось із термінами та «сроками»...

Згідно з планами російського командування (й відповідно, тамтешнього військово-політичного керівництва) основна маса російських стратегічних резервів має набути бойових та оперативних спроможностей приблизно наприкінці весни, початку літа. Тобто, процес мобілізаційного розгортання свого війська, у своєму основному обсягу, російське командування планує до цього моменту завершити.

Це, так би мовити, «в ідеалі», якщо не буде ніяких збоїв, зривів графіків та поставок, надходження мобресурсу буде здійснюватися «безперебійно та безперешкодно» й т.д., або якихось «раптово виникаючих» внутрішніх траблів на ри-фи не трапиться. Що, на сьогодні, як на мене, виглядає, скажімо так, дискусійно. Чому? Розглянемо трохи нижче. Однак, сформувати (створити) стратегічні резерви – замало.

Ними треба із розумом та найбільш ефективно скористатися. Це, у свою чергу, передбачає такий, достатньо складний наступний етап (процес), як оперативне розгортання визначених угрупувань військ на визначених операційних напрямках. Іншими словами, командуванню противника треба визначитись із планом де, як, у якому складі й яким саме чином застосувати ці резерви. Й відповідно ньому, провести цілий комплекс практичних заходів із переміщення, зосередження та розгортання цих резервів. Тобто, простіше кажучи – перетворити, власне, сформовані резерви у розгорнуті угрупування військ у конкретних районах, на конкретних напрямках. Та й ще зробити так, щоб противник (ЗСУ) нічого «такого» не подумав, й ні про що «не здогадався».

Однак, збираючи буквально по крихтах інформацію про процес формування стратегічних резервів «на росії», зацікавлена у цій інформації людина, цілком можливо, може дійти до ну-у дуже суперечливих висновків. Спробую пояснити чому саме.

У рамках формування стратегічних резервів у складі російського війська, на даний момент, розгортається ціла низька нових частин, з'єднань та об'єднань. Одночасно з цим, навіть, формуються нові воєнні округи та реорганізуються окремі командування.

Тобто, ворогу майже одномоментно потрібно ну-у дуже багато ресурсів (мається на увазі, обсяг). Причому, номенклатура того, що йому потрібно, образно кажучи, «тут й зараз» – чимала. Від аптечок та сухпаїв, до фронтових бомбардувальників та оперативно-тактичних ракет.

А ще згадаємо, що все це потрібно також й для діючого в Україні майже півмільйонного стратегічного угрупування російських військ. Тому, встановлені російським командуванням, строки завершення основного обсягу мобілізаційного розгортання його війська, видаються, як на мене, скажімо так... занадто сміливими.

Я вже наводив приклад, із 27-ю мотострілецькою дивізією (мсд), де встановлені «побажання» по строках набуття бойових спроможностей основної маси штатних частин та підрозділів цього з'єднання припадають на кінець квітня, але у реалі – основна маса штатного озброєння та військової техніки (ОВТ) може надійти у це з'єднання лише наприкінці нинішнього 2024 року. Та й то, якщо не буде зривів у виконання державного оборонного замовлення (ДОЗ) на ри-фи (тобто, це лише план-побажання), що, у нинішніх умовах, видається, м'яко кажучи, проблематичним.

Сьогодні розглянемо пару інших прикладів тих складнощів, з якими російське командування, так чи інакше, стикнеться, або вже стикається, у процесі розгортання своїх стратегічних резервів. На окупованих, у ході серії радянсько-фінських війн, протягом минулого століття, територіях (Карелія) зараз триває процес формування 44-го армійського корпусу (АК) зі складу «відтвореного» Ленінградського воєнного округу (ЛВО).

Основним елементом цього об'єднання повинна стати 72-а мотострілецька дивізія (мсд). Окрім неї, до складу цього АК повинні також увійти:

• 128-а окрема мотострілецька бригада (омсбр);
• ймовірно, 9-а артилерійська бригада (або якась інша за номером);
• 70-а ракетна бригада (рбр);
• окремий інженерно-саперний полк (ісп);
• окремий батальйон управління;
• окремий розвідувальний батальйон.

Ну й ще цілий ряд підрозділів, характерних для «корпусного комплекту військ (сил). При цьому, цікаво, що окремого корпусного зенітного-ракетного полку – «чомусь» не передбачено, так само як й окремого протитанкового дивізіону чи окремого ремонтно-відновлювального батальйону.

З'єднання, частини та підрозділи корпусу формуються у районах Петрозаводська, Сортавала та Луга. Очевидно, що після їх формування, існує дуже велика ймовірність того, що якісь з'єднання та частини корпусу (скоріш за все, 72-а мсд та 128-а омсбр, можливо також, що частково й абр та рбр корпусу) будуть переміщені до складу, так званої «Объединенной группировки вс рф на юго-западном твд», хоча з формально-офіційної точки зору, формування та розгортання цього АК пов'язується російським військовим командуванням із «затягуванням» Фінляндії у НАТО.

Так ось, на «доукомплектування» з'єднань та частин лише цього корпусу, російському командуванню майже одномоментно потрібно, як мінімум – 1210 одиниць бронетанкової техніки та ракетно-артилерійського озброєння.

Це, мінімальні потреби (аби корпус набув мінімальних показників по боєздатності та боєготовності у заплановані терміни), навіть, у такому «оптимізовано-скороченому» штаті. У реальності, російське командування може забезпечити (чи краще сказати, «запланувало»), надходження у корпус лише 55-60% ОВТ від потреби. Й не «до кінця весни – початку літа», а протягом всього нинішнього року. Це по ОВТ, по особовому складу, ще цікавіше.

Планується, що основними районами «вербування» (або як зараз модно казати, «рекрутингу») у лави цього об'єднання повинні стати місто Санкт-Петербург та вся Ленинградская обл. ри-фи. Це виглядає цілком логічно – можна скористатися цілим набором зручних «інструментів» для залучення майбутніх контрактників. Наприклад – зразу заманювати можливістю «служить недалеко от дома» (що, в купі із порівняно високою зарплатнею, може давати певні «бонуси», принаймні у рекламних розповідях), район дислокації та формування корпусу – один з щільнозаселених у ри-фи, що також дає певні переваги у процесі набору та комплектації з'єднань та частин корпусу, ну й т.д.

Однак, на практиці... всі ці плюси перебиває один вагомий мінус – цілком реальна перспектива опинитися на ЛБЗ в Україні із наступними сумними наслідками для себе. Тому, «доукомплектування» штатів частин та з'єднань корпусу, на сьогодні, триває, скажімо так, не дуже жваво...

Мало того, що російські вербувальники до лав цього об'єднання були вимушені розширити вікові рамки для потенційних військовослужбовців (18 – 64 років), а й включити туди ще й, так званих «мігрантів» (18 – 55 років), причому, як для російських громадян, так й мігрантів цілком дозволяється поступати на військову службу до лав цього корпусу без досвіду військової служби (звісно, це потребуватиме організації та проведення бодай базової військової підготовки для таких осіб).

Враховуючи той факт, що одночасно формуються та розгортаються не тільки один 44-й АК, а й ще цілий ряд дивізій, бригад й навіть армій, нехай навіть у «оптимізованому» вигляді (штаті)... стає зрозуміло, що російському військовому командуванню стратегічного рівня, у цьому сенсі, потрібно якесь «нетривіальне» рішення.

Щодо людського ресурсу, то тут зрозуміло – «мобілізацію ніхто не відміняв», або може бути – «від часткової – до загальної»... Й, скоріш за все, так й буде. Але з ОВТ та іншими матеріально-технічними ресурсами – трохи складніше. Треба різко та одночасно нарощувати виробництво, або «десь взяти» потрібну кількість цих ОВТ. Із виробництвом, у силу цілого ряду причин, у російського командування існують певні труднощі (щоб не вдаватися у цифрові деталі, просто зазначу – обсяги та темпи виробництва нового ОВТ на ри-фи, просто не відповідають «громадью планов» російського командування у сфері розгортання нових та нових формувань).

Тож, який вихід?

Вірно – ремонт, модернізація пошкодженого ОВТ та знятого із довгострокового зберігання (іншими словами, «розпаковка запасів»). Усе логічно, стратегічним резервам – стратегічні запаси. Однак, є нюанс...

Це довго, й також не зовсім відповідає темпам формування стратегічних резервів... Тому, що?

Так, почнемо нарощувати темпи ремонту та відновлення ОВТ на відповідних виробництвах... Для цього, їх потрібно модернізувати.

Ось, є акціонерне товариство (АТ) «163-й бронетанковый ремонтный завод», який належить до сфери діяльності – НПО «Высокоточные системы» (структурна фірма державної російської корпорації «ростех»).

Сфера діяльності – середній та капітальний ремонт (а також, сервісне обслуговування) таких зразків ОВТ, як БМП-1, БМП-2, танків Т-72 (модифікацій – М, Б, Б1). Загальний обсяг потужностей – приблизно, 200-220 відновлених одиниць вказаного ОВТ на рік...

Рада директорів приймає рішення «модернізувати» виробництво на цьому заводі, щоб скоротити технологічний цикл та наростити обсяг «кінцевої продукції» (добитися випуску 400 одиниць відремонтованого та відновленого ОВТ на рік).

Виділяються відповідні гроші, робляться «неординарні» кроки та приймаються рішення (наприклад, щодо створення окремого майданчику по ремонту двигуна УТД-20, до БМП-2) й т.д. Але, темпи «растут очень медленно», через цілу низьку об'єктивних та суб'єктивних причин. Й на даний час, дозволять «суттєво наростити» обсяги відремонтованого та відновленого ОВТ на 163-м БТРЗ лише до 280-300 одиниць на рік.

Цілком допускаю, що до кінця року... вони там таки зростуть до запланованих показників. Однак, ще раз... це можливо трапиться до кінця року, а не до кінця весни – початку літа, як це намалювали у своїх «сміливих» планах стратегії з російського гш.

Тому, висновок...

Коли ми у черговий раз чуємо та бачимо «страшні» заяви якихось іноземних «центрів вивчення війни», ЗМІ, неназваних «британських розвідників» чи якихось інших експертів, у тому числі й вітчизняних. Про те, що ось-ось, «майже літом», ворог пустить у хід свої стратегічні резерви й ми, у черговий раз, «все умрьом». Варто завжди перепитувать – а які саме резерви, у якому стані й де ворог збирається «пустить в ход»...?