День Героїв - завтра ще одне свято, якому не пощастило

День Героїв (23 травня) -- ще одне свято, якому не пощастило з маркетингом та промоцією. Засноване на честь полковника Євгена Коновальця, вбитого диверсійно-терористичною групою ГУГБ НКВД 23.05.1938 у Роттердамі; покликане відзначити пам'ять загиблих у травні в різні роки провідників Симона Петлюри та Миколи Міхновського. Пізніше--символічноузагальнене до пам'яті всіх борців за незалежність-- від дружинників Русі, козаків часів Гетьманщини, Січових Стрільців, Дієвої Армії УНР та Української Галицької Армії, підпілля ОУН та Української Повстанської Армії.

Коли ми вчилися в гімназії, наприкінці 1990-х, у нас в західних областях святкові урочистості переважно організовувались Конгресом українських націоналістів, який мав тоді серйозне політичне представництво, чисельну організацію та добру репутацію. На масові заходи тоді приходило чимало ветеранів УПА, підпільників ОУН та репресованих, З часом естафету перебирали інші середовища та організації.

Нині багато що змінилося. Аби не розводитись про те що і як саме, і чому все виглядає доволі песимістично, опортуністично та меркантильно -- годиться просто тихо подякувати.

Всім тим, хто були до нас. Всім тим, хто був із нами та не дійшов. Всім тим, хто й нині в строю. І навіть поза ним та без однострою продовжує щоденну боротьбу з ніччю.

Згадати одногрупника Сергія Кемського, який загинув у «Небесній сотні». Згадати світлої пам'яті Volodymyr Kiyan , якй довів, що є у нас українські офіцери, а не пострадянське офіцерйо.
Згадати ветеранів Савур-Могили з нетутешньою засмагою.
Згадати скромних, чесних, щирих і тому беззахисних людей, які щодня і щоночі тримають останню лінію оборони по недобитих університетських кафедрах, лікарнях, заводських цехах та бібліотеках. Які насиплять дві жмені набоїв в каску на останньому блок-посту, віддадуть свою банку згущика та не візьмуть грошей, коли відбортують тобі колесо в старенькому «Фольксваген-транспортері».

Facebook

За Вас, Герої.

Дякую за все.