Як тільки такі письменники у нас з'являться, українське суспільство одужає

За участі С. Жадана та В. Медведчука. В ході дискусії обговорювався феномен творчості Ернеста Хемінгуея та Еріха-Марії Ремарка - мовляв, антивоєнна спрямованість їхніх творів свідчить про гуманізацію суспільств, високі художні стандарти, і як тільки такі автори у нас з'являться, українське суспільство одужає.

Справа в тому, що Хемінгуей та Ремарк - мої улюблені письменники.

Два з трьох. Вони і стоять у мене в книжковій шафі поруч, пліч-о-пліч точніше, повними зібраннями і різними виданнями. Але є і третій.

Лейтенант Ганноверського піхотного полку Ернст Юнгер, сім разів серйозно поранений, командир штурмової роти на Західному фронті, кавалер найпрестижнішого ордену «Pour le merit», учасник двох світових воєн, найуспішніший письменник повоєнної Німеччини (незважаючи на заборону окупаційної адміністрації публікуватися). Прожив 103 роки і бачив таку війну, яка ані Ремарку, ані Хемінгуею--за всієї поваги - не снилася. І він міг би міцно потиснути руки обидвом колегам, за скляночкою бренді, кальвадосу чи односолодового віскі.

Так от, українське суспільство одужає та вдихне на повні груди, коли у нас з'явиться український Ернст Юнгер.