Зеленський стане черговим президентом, за якого вб‘ють ще одного журналіста?

У нас у журналістиці все просто.

Або президент Зеленський стане президентом, за якого злочини проти журналістів почнуть розкривати. Або президент Зеленський стане черговим президентом, за якого вб‘ють ще одного журналіста.

Мені такий піар не треба. Матеріали мого авторства лише за останні півроку подивились три з половиною мільйони глядачів на ютубі і мільйон на фейсбуці. Минулого року – більше десяти мільйонів переглядів сумарно.

Протягом тижня в моїй однокімнатній квартирі (площею два паркомісця тещі Гройсмана в Новопечерських липках) побували 30 людей. Патрульні, слідчі, поняті, але так і не побували ті хто мали зняти всі питання щодо безпеки мого житла. Спочатку поліція не знайшла технічних можливостей, згодом СБУ не знайшла бажання. Два десятки порожніх акаунтів «захисників влади» щодня писали що це я сам, що це піар, що я ніхто і робота моя ніяка. В мене є записи, як слідчий каже що огляд з технікою буде «сьогодні ж» (8 серпня), потім йому хтось дзвонить і все скасовується. Є докази того що інша слідча ще 8 серпня звернулася до СБУ по допомогу але досі її не отримала.

Минулий тиждень я мав бути у заслуженій відпустці, але ходив на допити, заспокоював батьків, чекав слідчих дій, думав про заходи безпеки, охороняв свою оселю – і все це через те, що хтось, кому держава платить за охорону прав громадян і законів, не робив свою роботу. Я не просив про охорону, не змінював помешкання попри рекомендації.

Я писав про те, що мовчання і бездіяльність відповідальних несе ризики. Ми скаржились в прокуратуру. Сигналізували як могли. Марно.

Вчора вночі я сів на літак, а коли приземлився, дізнався, що авто, на якому ми знімали наші матеріали протягом чотирьох років, спалили під будинком у члена нашої знімальної групи, водія Бориса Мазура. І День народження Суркіса знімали на цьому авто. І про переїзд президента Зеленського на державну дачу і про «зе-кортеж» і про Оман. Я в цьому авто часто перебував більше ніж в редакції чи вдома. Колеги шуткували що крісло в редакції мені не потрібно – моє крісло в машині.

А тепер найголовніше.

Знаєте, що сьогодні буде?

Сьогодні Нацполіція разом з СБУ прийдуть оглянути моє помешкання. На десятий день!

А можна було не чекати, коли спалять машину, і «зробити це разом» і одразу?

Чи для того, щоб хтось почав просто робити свою роботу, обов‘язково потрібно ризикувати життями відданих журналістській справі людей?