Михайло Ткач Журналіст

Чи можемо ми програти війну?

Якщо не повернемо підтримку Сил Оборони донатами до рівня першого півріччя повномасштабного вторгнення, ми можемо програти
фото: ЗСУ

140 мільйонна «країна-ідіот» не збирається програвати цю війну

Чи можемо ми програти війну?

Так.

  • Якщо продовжимо вимивати гроші з бюджету десятками мільйонів на стадіони, барабани, бордюри, бігові доріжки та інший антураж мирного часу або закуповувати потрібні речі за завищеною вартістю, ми можемо програти
  • Якщо не припинимо заплющувати очі на те що на податковій та митниці заробляє не лише державний бюджет, ми можемо програти
  • Якщо нульова толерантність до корупції не стане пріорітетом державної політики від Офісу Президента до медсестри державної лікарні, ми можемо програти
  • Якщо політики у своїх діях будуть послуговуватись бажанням повернути або отримати владу, ми можемо програти
  • Якщо не закриємо кордон для втікачів і не припинимо штампувати здорових інвалідів, ми можемо програти
  • Якщо не повернемо підтримку Сил Оборони донатами до рівня першого півріччя повномасштабного вторгнення, ми можемо програти
  • Якщо будемо вважати, що Перемога – це ті хлопці та дівчата, чоловіки та жінки з Сил Оборони і якось воно буде, ми можемо програти

Все з переліченого вбиває наших захисників і захисниць. Віддаляє Перемогу. Допомагає ворогу.

140 мільйонна «країна-ідіот» не збирається програвати цю війну. Для путіна ця війна – це квиток в один кінець. Вони продовжуватимуть нас знищувати повільно чи швидко. Вони можуть робити це ще рік і два і три. Їх 100 мільйонів.

Час зрозуміти, що вихід на адмін кордони до кінця весни – ІПСО на експорт. Повертатись до тями.

Ми місяць збираємо 30 мільйонів на реби для першої лінії оборони, які захищатимуть життя та техніку, а ділки з Житомира вирішили 70 злити за раз на ремонт стадіону. У нас що Житомир в Європейський союз вступив? Чи виграв право на проведення чемпіонату світу з футболу?

І це лише один приклад. 70!!! мільйонів на стадіон – це означає що син або донька не дочекається батька з фронту, тому що у нього не було дрона щоб прочитати ситуацію. Мати більше не зазирне в очі своєї дитини, тому що евакуаційне авто було одне і неброньоване. Дружина не обійме чоловіка, а чоловік – дружину, тому що не було тепловізора. Одного тепловізора. І так щодня.

Кожен вчинок окремої людини в цей час – це щоразу вибір між спільною Перемогою і спільною поразкою.

Обирайте Перемогу.

Читайте також: Дійти до Перемоги. 10 правил виживання на війні
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: