Українці хочуть диктатури чи демократії?

Вчора багато медій переконували нас, що українці не підтримують демократію.

Опитування громадської думки, це складна матерія. Важливо, які поставлено запитання, як їх сформульовано, як їх потрібно інтерпретувати. А ще інтерпретації бувають різними.

Про ці прості істини забула більшість редакції провідних українських сайтів, які в четвер, 18 серпня, оприлюднили результати опитування громадської думки, яке було проведено на замовлення Громадської мережі ОПОРА авторитетним Київським міжнародним інститутом соціології.

На багатьох сайтах заголовок матеріалу доносить одну думку: «Під час війни більшість українців хочуть сильного лідера, а не демократію».

Можна було б занепокоїтися, бо українці мовляв готові відмовитися від основних цінностей, які ми декларуємо світу. Ми абсолютно точно стверджуємо, що відстоюємо свободу і демократію у війні проти російського нацизму. Не лише власні, а всього вільного світу.

Але відповіді на запитання соціологів засвідчують протилежне – незважаючи на війну, українці хочуть жити в демократичній країні.

Не критикуватиму змісту запитань, хоча зауважу, що вони ніяк не пов’язані з реальним вибором, перед якими ми стоїмо як суспільство та держава зараз.

Головне запитання, яке спонукало до цитованих заголовків, звучить так: «Зараз для України сильний лідер важливіший, ніж демократична система?»

58% респондентів відповіло ствердно, протилежну відповідь вибрало 27%.

Але що означає «сильний лідер»?

Якщо «диктатор, який має одноосібно керувати державою», тоді так і потрібно було б запитувати. Бо диктатура, це протилежність демократичній системі. А сильні лідери є і у демократичних країнах.

Головне інше. Україну, яка воює з російськими нацистами підтримує вільний світ, бо ми демократична країна, хоча наша демократія не бездоганна. Якщо б хтось збудував у нас диктатуру, ми б втратили цю допомогу та симпатію громадської думки переважної більшості європейських країн.

І з Росією нам довелося б воювати, спираючись винятково на власні ресурси: військові, фінансові, енергетичні, логістичні та гуманітарні.

Отже, якщо хтось хоче поставити українцями запитання про їх ставлення до демократії і диктатури (а не «сильного лідерства»), то запитання мало б бути сформульовано інакше. Треба б було спитати:

«Зараз для Україні диктатура важливіша, ніж демократична система, незважаючи на те, що встановлення диктатури означало б припинення допомоги нашими союзниками?»

Мабуть, не потрібного нікого переконувати, що респондентів, які відповіли б позитивно, було б дуже мало.

Відповіді на інші запитання показують, що демократія і верховенство права мають міцну суспільну підтримку. Запитання «Влада повинна мати можливість порушувати закони, якщо це необхідно для пришвидшення перемоги у війні?» Відповідь «так» обрало 48% респондентів, «ні» – 41%.

І це у час коли, кожен українець хоче якнайшвидшої перемоги, повернення миру і відбудови нормального життя.

Українці воюють за незалежну Україну – демократичну, правову та європейську, безпеку якої гарантуватимуть ЗСУ і приналежність до НАТО.