Що робити з бюро ОБСЄ по свободі ЗМІ?

Детально про його політичні погляди і кар'єру можна почитати у французькій Вікіпедії. Якщо коротко, то він займав пост державного міністра з європейських справ при міністрі закордонних справ і міжнародного розвитку Франції (в уряді соціалістів), завжди дотримувався лівих, а в молодості – навіть вкрай лівих поглядів.

На посаді керівника Бюро з питань свободи ЗМІ Організації з безпеки і співпраці в Європі Дезір змінив представницю Боснії і Герцеговини Дуню Міятович, відому своєю проросійською позицією. Так як кандидатуру на цю посаду в обов'язковому порядку потрібно було узгодити і з Росією, було зрозуміло, що ніякого антиросійського політика там не може з'явитися за визначенням. Інша справа, що після відкритої співпраці Міятович з російським урядовими структурами (про що «День» неодноразово і дуже докладно писав) кожен, хто на посаді представника ОБСЄ зі свободи медіа зможе висловлювати свої прокремлівські симпатії менш явно, вже буде виглядати більш-менш об’єктивним та не заангажованим.

Тим часом, не минуло й двох місяців з моменту призначення, а Арлем Дезір вже встиг захистити інтереси Росії у випадку з видворенням з України співробітниці російського «Першого каналу» Анни Курбатової.

Свідомо не пишу слово «журналістки», тому що робота «пропагандиста», солдата «інформаційної війни», не є журналістикою. Однак європейські організації, що захищають свободу ЗМІ і права журналістів, вперто не хочуть визнавати цього очевидного факту.

Російський гібридний наступ в інформаційній сфері йде не тільки на Україну – під ударом держави Європи, Америки, інших частин світу. Урядові структури і політики різних країн намагаються виробити стратегію протидії і захистити своїх громадян від деструктивного російського інформаційного впливу. Але в той же час цілий ряд журналістських і правозахисних організацій вважають за краще не помічати загрозливих явищ, що сьогодні фіксуються в світі медіа.

Складно сказати, що насправді є причиною цієї впертості: неможливість методологічно відокремити справжні ЗМІ від пропагандистських ресурсів, заангажованість, банальне небажання чесно і об'єктивно розбиратися в ситуації або ж політичні переконання.   У випадку з французьким політиком, який очолив медіа-напрям ОБСЄ, йдеться скоріше про послідовну політичну позицію. Ліві в Європі завжди традиційно симпатизували Радянському Союзу, і тепер деяку симпатію вони відчувають до «путінської» Росії, що позиціонує себе як продовжувач справи СРСР.

Для того, щоб позиція України щодо припинення діяльності російських пропагандистів на її території була почута і зрозуміла, потрібно більше і активніше працювати на міжнародній арені, пояснюючи суть гібридної війни, яку веде РФ. Інша справа, що абсолютно безглуздо робити це зусиллями силових структур, урядових установ або провладних політиків (як це відбувається зараз). Тільки експертні думки та висновки… От тільки де знайти незаангажованих вітчизняних медіа-експертів, лояльних своїй країні, авторитетних для світової спільноти та джерела фінансування такої діяльності?