Як Росія хотіла вчинити державний переворот у Чорногорії

16 жовтня минулого року світові інформаційні агенції повідомили сенсаційну новину: в Чорногорії попереджено спробу державного перевороту. В день, коли в країні тривало голосування на парламентських виборах, чорногорські правоохоронці затримали 20 людей, які готували силове захоплення влади та вбивство тодішнього прем’єр-міністра Міло Джукановича.

Подальше слідство з’ясувало, що організаторами заколоту були громадяни Сербії та Росії. Росіяни — нібито Едуард Широков та Володимир Попов — найняли сербського націоналіста Александра Сінджеліча, який, в свою чергу, зібрав групу для виконання «замовлення». (Пізніше слідство з’ясувало: єдиним мотивом, що спонукав Александра Сінджеліча взяти в цьому участь, було бажання допомогти тим, хто хоче за будь-яку ціну не пустити Чорногорію до НАТО.)

Широкова і Попова було оголошено в розшук Інтерполу. Сінджеліч, якого було затримано, вирішив співпрацювати зі слідством, дав покази та отримав статус свідка.

Угоду з правоохоронними органами Чорногорії підписали ще четверо громадян Сербії, також затримані в рамках цієї справи.

Деяких сербських громадян було затримано в Сербії. Це, зокрема, Неманья Рістіч, якого потім сербська поліція відмовилася видавати Чорногорії і відпустила під підписку про невиїзд. Рістіч відомий тим, що через два місяці після драматичних подій у Чорногорії сфотографувався в Белграді із шефом російського зовнішньополітичного відомства Сергієм Лавровим.

Присутність Москви в справі про спробу насильницької зміни влади в Чорногорії не обмежується участю двох окремих громадян та особистими знайомствами сербського симпатика Росії з російськими керманичами. Організувати спробу повалення влади — як це відбулося в Чорногорії — «немислимо без високого рівня підтримки», констатував 19 лютого британський Telegraph, цитуючи джерело в уряді. Британський урядовець зазначив, що переворот, який мав статися минулого року в Чорногорії, був одним з найбільш кричущих прикладів все більш агресивної кампанії [російського] втручання в справи Заходу.

За даними Telegraph, британські та американські спецслужби, які допомагали чорногорським слідчим, зібрали докази причетності до подій в Чорногорії російських кіл високого рівня. Про це свідчать перехоплені телефонні розмови, листи з електронної пошти та покази затриманих фігурантів справи.

За словами Предрага Бошковіча, міністра оборони Чорногорії, «немає ніяких сумнівів», що невдалий заколот був профінансований і організований співробітниками російської розвідки разом з місцевими радикалами.

Цього ж дня, в неділю 19 лютого, стали відомі й інші подробиці, що ще більш розкривають участь Росії в підготовці чорногорського перевороту. Так, спеціальний прокурор Чорногорії Мілівоє Катніч повідомив, що Едуард Широков, якого слідчі спочатку вважали представником російського націоналістичного руху, насправді є співробітником російських спецслужб та колишнім співробітником посольства Росії у Польщі Едуардом Шішмаковим. 2014 року він працював заступником військового аташе при російському дипломатичному представництві у Варшаві, але його звинуватили у шпигунстві на користь Росії та оголосили персоною нон ґрата. (За даними з відкритих джерел, Едуард Шішмаков в 2014 р. дійсно працював на посаді військово-морського аташе при посольстві РФ у Варшаві.) Після подій у Польщі Едуард отримав новий паспорт (і, вочевидь, нове завдання).

Одночасно з викриттям Широкова чорногорські ЗМІ знайшли в країні російського дипломата, якого також раніше звинувачували в шпигунстві та висилали з країни перебування. Найпопулярніша чорногорська газета Vijesti 19 лютого повідомила, що високопоставленого співробітника посольства РФ в Чорногорії Михаїла Рєпіна шість років тому вислали з Великобританії за шпигунство.

Згідно з повідомленнями ЗМІ того часу, Михаїл (Майкл) Рєпін офіційно перебував на посаді третього секретаря в політичному відділі посольства РФ, однак насправді працював на політичний відділ Служби зовнішньої розвідки, який, за даними MI5, збирає інформацію з метою «дозволити Росії виробляти політику з максимальною для себе перевагою в світлі зібраної розвідкою інформації».

Окрім скандальних відомостей про шпигунів та розвідників, Чорногорію останніми днями схвилювали відомості про участь в спробі захоплення влади за силовим сценарієм провідних опозиційних політиків країни. Це Андрія Мандич, лідер партії «Нова сербська демократія» та Мілан Кнезевич, очільник «Демократичної народної партії Чорногорії», які незмінно проводять проросійську політику і активно протидіють євроатлантичному курсу нинішньої чорногорської влади. Вже було затримано і допитано водія Андрії Мандича. Найближчим часом буде допитано і самих партійних лідерів — 15 лютого Скупщина Чорногорії підтримала подання прокуратури і зняла з Мандича і Кнезевича депутатський імунітет.

Тим часом російські політики відкрито виступають на підтримку чорногорських опозиціонерів. Мандича і Кнезевича охоче запрошують до Росії та проголошують публічні заяви на їх захист з високих московських кабінетів. За даними ЗМІ, РФ допомагає проросійським рухам в Чорногорії не тільки морально — йдеться і про серйозну фінансову підтримку. Ціль одна, і вона не приховується — не допустити вступ країни до Північноатлантичного альянсу.

Хоча минулорічний заколот, підготовлений за участі Росії, провалився, напевно, російські спеціалісти із заворушень та путчів не опускають рук і готують чергову «виставу». Втім, чорногорське керівництво впевнено, що країна візьме участь в саміті НАТО у Варшаві 8—9 липня цього року вже як повноправний член Альянсу, і не має намірів звертати з євроатлантичного шляху.

«Ми не готові дозволити Росії приймати рішення за нас і спрямовувати курс, який ми приймаємо», — зазначив чорногорський прем’єр-міністр Душко Маркович, відповідаючи на запитання журналу Time.

Говорячи про можливість реалізації в Чорногорії сценарію, який Росія втілила на сході України, якщо чорногорська влада збереже прозахідний курс, Маркович зазначив: «Ми маємо захищати наш правовий та конституційний порядок... незалежно від того, що російська сторона готова зробити».