Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Каша в голові

    • Ольга Герасим'юк
    • Розсилка
    Каша в голові

    Прилетіла в Москву. Завтра починає роботу наша місія спостереження ПАРЄ на виборах Президента Росіі. Сходила в улюблений книжковий "Москва", купила перший політичний номер за всю історію журналу "Афіша" з крупно на обкладинці: "Что происходит?".

    Прилетіла в Москву. Завтра починає роботу наша місія спостереження ПАРЄ на виборах Президента Росіі. Сходила в улюблений книжковий "Москва", купила перший політичний номер за всю історію журналу "Афіша" з крупно на обкладинці: "Что происходит?".

    В номері - Акунін, Навальний, Биков, Собчак... Купила книжку Кончаловського про кіно "Возвышающий обман" - але щойно в Комерсанті прочитала його "Ужаснись сам себе": "Я русский и я скучаю по своєй родине! Я не вижу страны, которой хочу гордиться. Я вижу толпы раздраженных, недовольных лиц и чужих людей, боящихся друг друга. Я хочу гордиться своей Родиной, а мне за нее стыдно!"...

    Я купила також книгу Познера, останніми словами в якій є про мрію, щоби Росія була щаслива, хай навіть він цього вже й не побачить.

    Всі вони зійшлися, здавалося, в цій книгарні, як в окопі. На дверях стояла жінка з анкетою - заговорила до мене. Колишня вчителька музики по класу фортепьяно. Вона стоятиме в екзит-полі. А поки що - вивчає інтерес до книжок. Каже, що, коли питати в людини ім'я й телефон - а на підтвердження того, що ти справді цю людину опитав, це треба записати- то та людина каже вже зовсім не те, що збиралася... Жінка, озираючись на охоронця магазину, не ворушачи губами тихо попросила мене : "Не верьте ! Все эти результаты - неправдивые! И не верьте тому, что скажут наверху! Я говорю своему сыну - уезжай ты отсюда, милый! Нет у этой страны будущего!"

    З цим всим у голові я вийшла "з окопу" й опинилася швидко біля пам'ятника Пушкіну. Там стояло багато дуже молодих людей з герберами в руках. Ще більше журналістів, операторів і фотографів. Вздовж дороги скупчилися гігантські оранжеві спецмашини для перевезення транспорту чомусь і навколо - поліція, що в гучномовець диктувала : "Не останавливаемся, проходим, двигаемся без остановки!" Я спитала у іноземки з камерою, що це тут, - вона знімала, але не знала. Якась молодь - неясно за що чи проти кого...

    Поряд говорили про якісь намети, що іх нібито мали привезти...

    Просто на мене йшов хлопець із герберою в руках і якось дивно посміхався, простягуючи іі мені. "Обьясните мне, что это за цветы у Вас? Что происходит? Что это значит?"- спитала я його. Він перестав посміхатися, зиркаючи на телефон у мене в руці, й серйозно сказав: "А я и не знаю, что это за цветок у меня, я что - я ниче - смотрите - он и не пахнет даже! - Понюхав для переконливості. - Я просто провожу вечера без скуки..". І злиняв швидко.

    Фотограф, що спостерігав за нами, сказав мені: "Это всякие мальчишки, что поддерживают Путина, они даже никак не называются, меняются все время!" - "Так может, они и вправду поддерживают Путина? "- "Да они совсем молодые еще, ничего не понимают, взгляните на них!"

    Хто його знає...

    Згадала коридорного в готелі, що ніс мою валізу. Молодий...Говорив мені - "Они недовольны? А забыли, что 20 лет назад им за это, что они недовольны, ребра бы повытаскивали? И за все это заплачено! А они недовольны!". Він казав це мені так, ніби це я особисто забула: "Забыли, сколько на это положено? Недовольны, потому что уже не болит?"

    Я спробувала запропонувати варіант пояснення: "Ну, Вы знаете, организм так спасается - забывая боль! И пусть! Пусть людям не будет больно - и они будут хотеть большего, как Вы думаете?" -" Ну, пусть!" - швидко погодився він, взявши чайові, і побажав мені гарного перебування. А ще одна дівчина розказала: "Если Путина уберут, сначала все рухнет, а когда соберется - непонятно... А может так и нужно- пожестче с народом, чтобы люди собрались и были поорганизованней".

    Відчуття каші в голові, каша відчуттів - що це? Чим це відрізняється від усього, що вже було тут в столітньому циклі історіі?

    На що це схоже? Помаранчева революція? Арабська весна? Хто зна ще що?

    Ні на що не схоже... І перший в своій історіі політичний номер журналу "Афіша" так і пише- " За последние 12 лет все развлечения Москвы постепенно и, казалось, окончательно отодвинули политику на второй план - тем более что ничего существенного и мало-мальски живого в этой области не происходило. За последние 90 дней изменилось все: теперь обсуждают не в чем пойти на вечеринку, а как лучше утеплиться на митинг, не последние кинопремьеры, а последние теледебаты... И быстро выяснилось, что мало кто понимает, что все это значит и как с этим быть."

    Всі знають, що нічого не відбудеться. Путін чесно стане Президентом, бо іншого не дано. Всі думають - що робити далі, якщо, наприклад, ти вже хотів іншого? Чула відповідь таку: любить. Тих, хто прийшов на Поклонну. А далі що? Чекать!

    Я люблю тих росіян, і зараз буду зі сльозами насолоди читати іхні книжки, статті, блоги... Ось купила ще - "Любовь к истории" , незгодного Акуніна... І стану в чергу за квитком на прем'єру Набокова " Событие" в МХАТ.

    Буду любить і чекать.

    А завтра поіду в Думу на зустріч із кандидатами в Президенти. І напишу.

    Ох, да! Ще одна цитата - " Когда у нас будет нормальное исследование национальной психологии, мы поймем и то, почему у нас такая история" ( Дмитрий Быков, " На что это похоже?"). Я думала про теж саме, тільки по-украінськи. Але ладно - він перший це написав...

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Мустафа Найєм
    Мустафа Найєм

    Народний депутат

    Микола Сунгуровський
    Микола Сунгуровський

    Директор військових програм Центру Разумкова

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Тарас Возняк
    Тарас Возняк

    Головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї»

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ