Оксана Білозір проти Олі Полякової. То хто ж правий?

  • Олег Боднарчук

    український режисер та продюсер

  •  glavcom.ua
  • Розсилка
Оксана Білозір висловила претензії до Олі Полякової - Оксана Білозір проти Олі Полякової. То хто ж правий?
Оксана Білозір висловила претензії до Олі Полякової
фото: сторінка facebook Оксани Білозір

Ми не до кінця розуміємо, якими ми маємо стати зараз і після війни

Сьогодні такий прикрий скандал розгорівся у фейсбуці пов’язаний з постом Оксани Білозір стосовно того, що частково пісні з її репертуару були виконані іншими співачками.

Що розчарувало? Нікому не цікаво розібратися у питанні по суті в юридичній його площині. А саме, кому належать права на музику Скорика і яка правомірність виконання чужого твору у некомерційних цілях. Натомість ми бачимо ряд суб’єктивних емоційних суджень с цього приводу, відхід від теми обговорення, звинувачення Білозір у незаконній діяльності з нерухомістю. Ну все як ми любимо…

Питання прав вирішується дуже швидко

У свій час я працював над проєктом, де потрібно було з некомерційною метою використати пісню Івасюка. Ми звернулися до родини композитора та отримали письмовий дозвіл на виконання пісні. Чому менеджмент цього не зробив – не зрозуміло. Був час на нові вірші, був час на виготовлення аранжування, на запис, на зведення. Тільки не вистачило часу на дзвінок родині Скорика.

Білозір у сухому формулюванні у своєму пості повідомляє, що має намір звернутися до суду за порушення її прав. З боку менеджменту Олі Полякової поки немає юридично обґрунтованої відповіді, лише емоції. Під відео співачки, де вона харизматично (як завжди) пояснює логіку своєї поведінки сотні образливих коментарів в бік Оксани Білозір: жаба, стара коза… Це такі правила новітнього піару – «заговорити проблему», щоб відійти від її суті. Не найняти юриста, який би пояснив нам усім, опираючись на закон про авторські права, на чиєму боці правда, а знову застосувати стадний рефлекс, у якому навіжені фанати жбурляють в сторону легендарної людини образи.

До особистості Оксани Білозір ставлення в суспільстві неоднозначне

З одного боку, ще з 80-х років минулого сторіччя у своїй творчості вона стоїть на відверто патріотичній громадянській позиції, з іншого – депутатство, міністерський портфель і ряд сумнівних справ.

Але…

Дуже прикро, що наше суспільство і під час таких подій перетворюється на стадо собак, яким кажеш фас і вони лають. Ми з вами побачили це на прикладі сусідньої країни, коли ти не спілкуєшся з людьми мовою аргументів і не апелюєш до їх розумової діяльності, який це має нищівний ефект. Кожен з лідерів думок має задуматись, що він творить зі своїм «стадом». І навіть, якщо питання з дотриманням авторських прав не на часі, можливо Оксана помиляється в питанні доречності своїх претензій – коли ми навчимося толерантно вирішувати подібні питання?

Я пам’ятаю 1987 рік, мені 7 років. Гурт «Ватра» з солісткою Оксаною Білозір приїхав на ювілей нашого міста Городок в Хмельницьку область. Зібрався повний стадіон людей. На центрі футбольного поля зробили з дерев’яних дощок прямокутник десь 5х10 метрів. Оголошують Оксану Білозір. Співачка вийшла і після першої пісні люди покинули свої місця на трибунах і кинулись до цього квадрату, оточивши музикантів. Концерт зупинили й попросили всіх відійти хоча б за периметр цього помосту. Для містян виступ Білозір був справжнім дивом. Кожен знав її пісні напам’ять. Це було враження на все життя.

В часи суцільної русифікації Оксана Білозір залишалась берегинею української пісні, української культури, не підлаштовувалась під радянську кон'юнктуру – берегла для нас Україну

І сьогодні я б закликав розглядати цю особистість у розрізі кількох десятиліть, а не виключно з точки зору сьогоднішнього дня. Натомість історія пам’ятає, як Оля почала свою кар’єру з Рашн Стайл і можливо тільки нещодавно нам усім стало явно зрозуміло як саме потрібно берегти свою державу. Багато хто з тих, кого ми подумки закреслили в контексті нашої сучасної культури, усвідомлювали небезпеку з боку нашого північного сусіда ще раніше, бо були більш свідомими.

Я не впевнений, що ми до кінця розуміємо, якими ми маємо стати зараз і після війни. На моє переконання в першу чергу навчитися поважати закон, не на словах, а на справі. Навчитися поважати старше покоління, цінувати його заслуги. Бачити реальну небезпеку у гарячих поцілунках з королями ворожого шоубізнесу та в інтерв’ю людям, які шукають в цих же інтерв’ю раціональне зерно в рашизмі й запікують у твоїх вустах слово «війна». Нам усім ще вчитись та вчитись, але не на основі цькування людей, які у свій час на своїх плечах тримали те, за що ми зараз кричимо голосно та емоційно, а на ґрунті взаємоповаги та любові один до одного.

Читайте також:

Джерело: блог Олега Боднарчука

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
Віктор Небоженко
Віктор Небоженко

Директор соціологічної служби «Український барометр»

Кирило Сазонов
Кирило Сазонов

Політичний оглядач

Михайло Гончар
Михайло Гончар

Президент «Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»

Сергій Тарута
Сергій Тарута

Народний депутат

Валентин Кім
Валентин Кім

Психолог

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies

Оксана Білозір проти Олі Полякової. То хто ж правий?