День народження унікального театру: без стін, даху і дверей завжди повна хата людей

10 лютого популярному столичному «Дикому театру» виповнилось п’ять років. Перша п’ятирічка театру полетіла стрімко і подарувала місту і світу низку гучних вистав та інформприводів. 

Є нагода згадати п’ять факторів успішності цього театру

1. Насамперед, потужна енергетика двох «електростанцій»: Ярослави Кравченко та Макса Голенка. На цих двох, загалом, і тримається театр без стін, без даху, без вікон, без дверей, хоча завжди повна хата людей. 

Ярослава Кравченко та головний режисер Максим Голенко" width="720" height="413" itemprop="image" />Дикий театр: засновниця і директор Ярослава Кравченко та головний режисер Максим Голенко

2. Поміркований рух «всупереч». Попри свою назву, цей театр не тяжіє до крайніх форм сценічного радикалізму і рухається, загалом, помірковано, іноді навіть озираючись, не бажаючи розгубити потенційну аудиторію, а намагаючись примножити її. 

4.Нестандартне репертуаре меню. Те, чого більше не знайдете ніде. І тут на кожен товар є свій покупець. Деякі тексти Макдонаха, Бушара, Ворожбит, Ченського – тільки і тільки у Дикому. 

5. Актори у новому сценічному безкомплексному «дикому» вимірі. Штатні актори київських репертуарних театрів у «Дикому» здирають з себе звичну іноді зів’ялу шкіру і разюче оновлюються.

«Віталік» – одна з найжорсткіших та найжиттєвіших вистав «Дикого», адже на бекґраунді життя Віталіка відбуваються доленосні для країни події. У ролях: Андрій Кронглевський та Олексій Доричевський

Є і «фірмові» актори «Дикого». Такі талантища, як Доричевський, Усов. А ще там є магнетизм «забороненого плоду». Це те, чим грається театр, розробляючи репертуарні теми – актуальні, резонансні, медійні, контраверсійні. Концентрат таких тем в одній з кращих вистав «Дикого» – «Віталік», який є відверто сповіддю вже теперішнього «втраченого покоління». 

Успіхів і аншлагів у всі подальші «п’ятирічки»!