Бізнес в умовах блекауту. Виживаємо, як можемо

«Замініть офіціантів або найміть додаткових!»

Не скажу, що прям часто у барі отримуємо такі претензії, але десь раз на тиждень нам прилітають претензії щодо недосконалої роботи, коли довго обслуговували чи готували страву, або сказали, що світло буде, а його нема.

Насправді, в нових умовах маємо багато великих і дрібних проблем, які позначаються на роботі.

Генератор – це дорого, і він не може забезпечити всі процеси. Тому частіше за все заклади можуть забезпечити світло та інтернет, а гарячі страви або не готуються взагалі, або це одна пічка з невеликою пропускною здатністю, або це газові балони, або, як у однієї моєї колеги – на дровах у дворі. Таке собі польова висока кухня. Все це потребує додаткових витрат, які не факт що окупляться і це додатково фізично та морально виснажує співробітників.

Інтернет – це вже розкіш, навіть коли в тебе є генератор. Вай фай, як і термінал, живуть своїм життям, і можуть не працювати, навіть, коли є світло чи працює генератор. Відсутність зв’язку означає неможливість приймати розрахунок карткою, а також те, що ті процеси, що робились у програмі за кілька секунд, треба «адмініструвати вручну». Якщо в нормальному житті офіціант, за допомогою планшету формує замовлення, яке програма розподіляє на кухарів та бармена та друкує замовлення кожному, то зараз це все пишеться і контролюється вручну. Через що гальмуються процеси та плутаються замовлення. При цьому від штрафів податкової нас ніхто не звільняв, тому треба нічого не переплутати і все точно забити в систему, коли з’явиться зв’язок. Бо штрафи зараз конські, а перевірок стало більше. І нікого не бентежить, що в тебе не було Інтернету та ти не зміг зняти звіт на касовому апараті в кінці зміни.

А ще в багатьох закладах трохи холодно. Або не трохи. Бо комерційні приміщення часто-густо відімкнені від центрального опалення і опалюються за допомогою електроприладів.

Всі ці чинники псують сервіс та впливають на задоволення гостей, які прийшли відволіктись від своїх проблем та змушені занурюватись у наші. Тому формула «ці офіціанти зламались – несіть інших» – не працює. Бо можна замінити людей, але вони не будуть кращими, бо живуть у тому ж місті в мають ті ж проблеми. Можна взяти на роботу додаткових, але це вплине на ціну, яку заплатить наш гість, бо комплекс заходів для забезпечення альтернативи електриці та витрати на них з‘їдають всю маржинальність бізнесу і набирати нових людей можна вже лише за рахунок збільшення цін.

Всі втомилися. У всіх є накопичений негатив і агресія, яку треба кудись зливати. Дехто на межі зневіри. Але саме цього і домагається ворог. Щоб ми почали їсти одне одного. Зневірилися. Втомилися. Втратили ту єдність, яка дозволяє творити дива військовим. Бо фронт та тил – це сполучені судини, які дуже сильно залежать один від одного. Просто пам’ятайте про це, коли вам здається, що вас не так швидко обслужили в ресторані чи не змогли забезпечити сервіс на пошті.

Шукайте джерела, які надихають та дають енергію та віру. Все пройде. Зараз дійсно, як в Алісі у задзеркаллі, треба бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти щонайменше вдвічі швидше.

На фронті зараз набагато складніше, ніж нам. Це не значить, що там болить, а тут не болить. Але коли бачиш, як там, стає трохи соромно за свої переживання.

На цьому відео талановитий актор, з яким ми у мирний час багато співпрацювали і провели разом багато крутих заходів у Відьма-бар Лиса Гора. І ще проведемо після нашої Перемоги. З березня він у Харківській області, він часто буває кілька днів без зв’язку, там де він – нема світла та тепла. Там взагалі нема офіціантів. Йому нема куди писати негативні відгуки. Він просто щодня ризикує своїм життям, щоб зберегти наше. І він щиро посміхається, навіть у темряві.