Образ жителя Донбасу у західноукраїнському медіа-просторі

Ось так-от. Із людини, яка не хоче мати нічого спільного з Донбасом, я потрохи став таки собі «донбасознавцем» А якщо серйозно – то одна із учасниць Школи Міжнародної Журналістики УКУ готує матеріал про локальну ідентичність. Попросила коментар на тему: який стереотипний образ пересічного "східняка" циркулює західноукраїнським медіапростором?

Попросили вкластися в три абзаци.

На мій погляд, у західноукраїнському медіа-просторі побутують два рівносильні образи східняка. І обидва вони навряд чи сподобаються. Перший – поблажливо-співчутливий. Згідно з ним, східняк – це жертва своєї власної безпомічності й безхребетності. Галичани тут виступають як старші брати (в хорошому розумінні), які на правах мудріших, якісніших, просунутіших, досвідченіших і сильніших укотре «рятують» своїх східних братів, усіляко їм допомагають і готові замість них вирішити їхні проблеми. Поблажливо-співчутливий образ східняка ідеально лягає в галицьку матрицю місійності. Ця глибоко вкорінена міфологема про перманентне «навертання» східняків в українську родину саме зараз має найсприятливіший клімат для свого процвітання. Родичання зі східняками на засадах своєї якісної переваги – це дуже поширений зараз тренд.

Другий стереотипний образ східняка – набагато радикальніший. Згідно з ним, східняки розцінюються як баласт у державотворчості. Прихильників такої тези стає дедалі більше. Вони справедливо вважають, що східняки представляють собою кардинально відмінну ідентичність, яку умовно можна назвати «совок» чи навіть «бидлосовок». Радикально негативний образ східняка широко тиражується цілком невипадково – адже частина галичан не може приховати своє обурення щодо пасивної позиції Донбасу в доленосні для країни моменти. Східняки – це Антимайдан у концентрованому вигляді. Тому в особі східняків частина галичан бачить гнилу совєтську спільноту, яка демонструє відразу до українського проекту. Цей другий стереотип східняка має найбільший потенціал до поширення. Тому що кооптація східняків в ідею Європейської України виглядає вкрай проблематичною, а пост-радянська природа Донбасу ще довго буде вказувати на разючу різницю між Сходом і Заходом.

В усякому разі, східняк у західноукраїнському медіа-просторі остаточно набуває рис чогось такого, що потребує тривалого няньчання. Це або неофіти, які «навернулися» до України, розуміючи, що вона перемогла. Або ж невиправні радянські люди з українськими паспортами, які лише гальмують рух України вперед. На жаль, Революція лише взайве увиразнила шалену відмінність між східняком і західняком. Вона загострила всі ментальні прірви. Тепер західноукраїнський медіа-простір активно включився в притирку між двома дуже різними ідентичностями. Це дуже корисний процес, в якому галичани мають усі підстави чи не вперше бути в статусі старшого брата.