Шість міфів останніх виборів

Оце розмірковував і зловив себе на думці, що на виборах перемагають міфи. Міфи в політиці – це м’яка форма самообману.

Народний фронт – це міф про уряд камікадзе-реформаторів, який за півроку не започаткував жодної реформи, а відсутність дій компенсував знанням англійської.

Блок Петра Порошенка – це міф про сильного президента, який покаже кузькіну мать тим, хто перед ним створив геніальну систему збагачення і на яку він прийшов.

Самопоміч – це міф про успішного, свіжого й буцімто нового діяча, який належав до межигірського клубу Януковича, успішно працював під донецькими і працює в старому, як світ, жанрі усного популізму.

Опозиційний Блок – це міф про тих, хто нібито турбується за соціальні інтереси бідного народу Юго-Востока, якого просто треба нагодувати і вернути до звичного рабовласництва.

Радикальна партія Ляшка – це міф про нарваного, який заколе вилами кожного, хто зустрічається йому в ток-шоу із регулярністю двічі в тиждень.

Батьківщина – це міф про ту, яка начебто може стати іншою і нарешті присвятити себе Україні.

...Міфи існують не для того, щоб пояснити навколишній світ – а для того, щоб встановити з цим світом контакт. Виборці законтачені зі світом, якого не існує. Кожен проголосував за свій міф, за свою надію бачити політиків кращими. І найголовніше тут те, що міфотворцями є не штаби зловісних піарщиків. І не політтехнологи. Міфотворцями є самі виборці. Це вони поганих політиків наділяють кращими якостями. Справа політиків – лише зафіксувати це на виборах.

Тому набагато щирішими є ті люди, які або не пішли на вибори, або зіпсували бюлетень на знак протесту проти конкурсу міфів. Я поважаю їхнє право не брати у цьому участі. Хоча саме їм доведеться нести тягар відповідальності за голосування тих, хто підживлює міфи своєю вірою в краще.

Ця історія не передбачає кінця.