Чи несе УГКЦ відповідальність за діяльність свого віруючого прем'єра Яценюка?

Я цього не знав, але, виявляється, Яценюк заявив, що в своїй діяльності керується настановами праці Андрея Шептицького «Як будувати рідну хату». З цього приводу слушне запитання задав іванофранківський сайт «Острів Галичина»: чи несе УГКЦ відповідальність за діяльність свого віруючого прем'єра?

У самому питанні вже закладений жорсткий стьоб і тролінг. Досить важко коментувати слова того, кого не існує. Я ще півроку тому написав, що Яценюка-політика не існує як такого. Його рейтинг утопився в межах статистичної похибки. Його політична сила відсутня на партійній мапі країни. Єдине, що в нього зашкалює – це антирейтинги й антидовіра. Яценюк – це політичний фантом, який, за всіма законами українського абсурду, цілком закономірно очолює такий же уряд-симулякр. Тому одкровення парафіянина Яценюка, який, прости Господи, керується настановами Шептицького, можна сприймати лише з саркастичною усмішкою.

Але проблема тут глибша. В укр.традиції глибоко вкорінене постійне загравання з релігійними і ціннісними речами. Релігійна приналежність політика не повинна мати ніякого значення – якщо, звісно, ми не хочемо бути ісламською країною, чи Росією, чи іншим монстром, де існують державні моно-релігії. Не буду приховувати – мене дратує, що Порошенко відкрито сповідує свою вірність Московському Патріархату, а Яценюк – УГКЦ. Пообставлялися іконами, набудували церков, в яких просять Бога послати другий мільярд. А Церкви (всі без винятку!) повинні бути на пушечний вистріл усунуті від впливу на державу та на державних діячів першого рангу. Бо всі ці загравання з релігійністю – найвищий прояв лицемірства.

У політології є пряма формула: якщо релігійна мораль стає буквою закону - отримуємо тоталітаризм. Найбільш нетерпимі, обмежені і злі люди - найбільш віруючі (чомусь). Прикро, але в нас мало хто звертає увагу, що по замовчуванню нав’язуються певні конфесійні практики. Те саме – з християнським катехизмом у школах, який прямо порушує свободу віросповідання. Моя дитина ніколи б не ходила на цей предмет, тому що ніхто не зобов'язаний бути православним, католиком, будистом, християнином чи просто віруючим. На релігієзнавство, яке дає нейтральну інформацію про всі релігії світу, - так. На катехизм, який читає монашка конкретного чину, - ніколи в світі. Наших людей треба вчити, що кожна вільна людина має право сповідувати чи не сповідувати будь-яку світову релігію.

А щодо показної побожності політиків - ну це тошно. Янукович теж на Афоні благословіння отримував. До речі, за місяць до кривавих розстрілів я в прямому ефірі поставив запитання владиці УПЦ Московського Патріархату: «Чи має ваша Церква вплив на свого віруючого президента Януковича?». Владика хіба що посміхнувся, а в його очах пробігла зневажлива думка: ото ідіотське питання задав… На жаль, Церквам це подобається – ручкатися з політиками. І при цьому жодна Церква не хоче нести свою співвідповідальність за політичні дії своїх високопоставлених вірян.

Арсеній Петрович, я так зрозумів, надто буквально розуміє працю Шептицького, тому не дивно, що йому чудово вдається будувати свою рідну хату і дбати про добробут своєї родини. На жаль, суспільство ще соромиться рубати на корені найменші прояви релігійного популізму. Кожен політик наввипередки біжить до іконостасу, палить свічки за свій перший мільярд, своїх умащених дружин приводить до храмів у хустках, позує з дітьми у вишиванках біля церков. Це – несмак, моветон, обман. І найгірше - що є публіка, яка цьому аплодує. І невідомо, що з цього гірше.

Источник: Facebook