Чого древні греки навчилися у наших земляків

І навіть справа не в армії, хоча, приміром грецький історик Фукідід (якого рекомендую всім, хто хоче дізнатися, як варто писати про політику й історію) називав скіфську армію найсильнішою в світі, а Страбон у римські часи заплутано пояснював, чому римляни не наступали проти скіфів, а будували захисні вали.

Давні греки вважали, що саме на території сучасної України (у Скифії) були винайдені каганець для ламп, двозубий корабельний якір, гончарне коло і виплавка заліза. Навряд чи хтось міг достеменно стверджувати про такі відкриття, швидше такі твердження були свідченням хорошого іміджу скіфів, яких, приміром, Гомер називав «найсправедливішими з усіх людей», а грецькі історики й поети «прямодушними, зовсім безхитрісними, значно стриманішими за греків, задоволеними своїм станом», що «мають справедливі закони» (Есхіл).

Як писав Страбон у І ст. н. е. «мудреці Анахарсис, Абарис та інші скіфи зажили серед греків великої слави, бо виявляли характерні властивості свого племені – люб’язність, простоту, справедливість».

Приміром, за грецькою міфологією, сам Геракл навчився у скіфів стріляти з лука. У греків подвійно вигнутий невеликий композитний (складний) лук називався скіфським, його характерною особливістю було те, що він влазив у горит разом зі стрілами у дві кишені. До речі, саме такий лук було зображено на гербі Києва ХV століття.

«Підскіфити» означало налити нерозбавленого вина, «оскіфитися» – постригти голову коротко, під горщик. «Скіфос» значив спеціальний кухлик, який скіфи носили за поясом, «скіфіки» – шкіряні чобітки із зазв’язками.

У наших земляків не соромно було вчитися суперетноцентричним і національно зарозумілим грекам.