Уроки історії: як батьківщина демократії стала її ж могилою

Приміром, мало хто усвідомлює, що історія Давньої Греції – це історія на диво послідовного національного самознищення.

Греція в середині І тисячоліття до н.е. – це колосальна сила метрополії і колоній, з яких десятки були в Україні (Херсонес, Ольвія, Пантикапей і т.д.). Завдяки усобицям вся ця сила вигоріла майже блискавично. Греція дала не лише слово «демократія», але й слова, що позначають виродження демократії – самі слова охлократія, як влада натовпу, демагогія, тиранія, гіпербола, як брехливе перебільшення – давньогрецького походження. Вся їхня історія – це суцільна внутрішня війна. Усе це призвело Афіни і всю Грецію до швидкого занепаду.

Виродження демократії через охлократію, популізм, владу натовпу призвело Афіни до військової поразки і утвердження Тиранії тридцяти, де кожен тиран отримував законне право на убивство одного простолюдина і привласнення його майна. А потім за рік убили майже всіх цих тиранів. А потім почали вбивати кращих з народу, зокрема філософа Сократа. А потім в руїну впала вся Греція.

Уже в 1 столітті нашої ери римський філософ Сенека казав, що від Греції лишилося лише ім’я:

«Греція скошена довгими чварами,
Нині дійшла до руїни, сили свої підірвавши.
Слава лишилась, та щастя загинуло,
Й попіл повсюдно,
Хоч і могили твої так само священні для нас.
Мало тут є від недавньої величі;
Бідна, лишили тобі тільки ім’я!»

Можна сказати, що Візантія, яка прийняла християнство, змогла значно просунутися в подоланні основних моральних вад, властивих для язичників, і продовжила грецьку державність на півтора тисячоліття. А душа Візантії жива досі у Вселенському патріархаті.