Чому важливо підтримувати Патріарха Філарета?

Москва наче вечірню молитву наполегливо повторює тезу про те, що на заваді об’єднанню українських православних стоїть Філарет. Ця теза дуже подобається не лише особовому складу РПЦ, але й багатьом клірикам УАПЦ.

Останні інтерв’ю предстоятеля УАПЦ митрополита Макарія, в яких він радо шельмує Філарета і скаржиться на Порошенка, актуалізували всі образи і кривди. Чи дійсно Філарет владний та амбітний? Чи дійсно він має авторитарний стиль управління? Чи дійсно не рахується з думкою Макарія? Моя приватна думка – так.

Філарет – це Боже Провидіння, що вивело нас до автокефалії крізь шторм анархізму та безпідставних амбіцій, що зупинили в розвитку УАПЦ. Власне сам Макарій – це наочна ілюстрація того, що нам готувала Москва у церковному житті: сильну, організовану та освічену УПЦ МП, а на противагу їй –дрібну і некеровану галицьку церкву, що мріє про статус архієпископії з рук Константинополя… а може й не конче з рук Константинополя.

У кожному разі, дуже боляче від усвідомлення того, що людина готова на все, щоб привернути увагу до своєї персони. Предстоятель УАПЦ прямим текстом, не соромлячись, пропонує шах і мат Філарету: нехай Варфоломій присилає в Україну свого митрополита, а довкола нього будемо об’єднуватись.

Висновок. Наш народ здолав неймовірний шлях до церковної свободи. Які б прокльони і звинувачення сьогодні не лунали б на адресу Патріарха Філарета – останні два десятиліття саме він ніс усіх нас на цю омріяну вершину. Філарет мусить дійти – це його покликання… навіть якщо всім нам доведеться останні метри нести його на руках.