Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    В Україні немає стійких інститутів, тому якість роботи відомства визначається фігурою керівника

    • Павло Казарін

      Журналіст

    • Розсилка
    Інавгурація президента України. Ілюстративне фото - В Україні немає стійких інститутів, тому якість роботи відомства визначається фігурою керівника
    Інавгурація президента України. Ілюстративне фото

    Я часто чую про те, що прізвище президента не має особливого значення

    Прихильники цієї ідеї нагадують про те, що в Україні ‒ парламентсько-президентська республіка. Що президент приречений домовлятися з парламентом. Що будь-яку ексцентрику доведеться узгоджувати з депутатами.

    Вони пишуть, що головні вибори відбуватимуться не навесні, а восени. Що саме парламентські перегони визначать конфігурацію майбутньої коаліції. Що саме коаліція визначатиме склад уряду та прізвище прем’єра. І на цій підставі роблять висновок, що прізвище майбутнього президента не таке вже й важливе.

    Мені б хотілося з цим погодитися, але не виходить. Через низку причин.

    Ми любимо лаяти вітчизняну політику за вождизм. Говоримо про те, що виборець не вчитується в програми. Голосує серцем. Нехтує аналізом. Це все правда. У молодих демократіях саме так і відбувається. Вітчизняна політична культура ‒ плоть від плоті країни та настроїв. І саме тому реальність така, що ми на цей самий «вождизм» приречені.

    У нас немає стійких інститутів. Якість роботи кожного відомства визначається фігурою керівника. Медична реформа можлива лише доти, поки міністерство очолює Уляна Супрун. Система «Прозоро» продовжує жити лише тому, що на це є політична воля. «Нафтогаз» виграє суди у «Газпрому» лише завдяки тому, що команду юристів прикриває Андрій Коболєв.



    У нас немає жодного відомства, здатного працювати в режимі налагодженого конвеєра незалежно від прізвища керівника. Той, хто опиняється у керівному кріслі, приречений впливати на процеси. Він може запустити процес лікування, а може, навпаки, ‒ будь-яку реформу спустити на гальмах. Будь-яке узгодження можна затягнути. Будь-який документ ‒ покласти «під сукно». Будь-якому процесу ‒ надати динаміки або зірвати стоп-кран.

    Уже доводилося посилатися на Джошуа Купера Рамо, який писав про те, що в будь-яких системах працює одне й те саме правило. На стартовому етапі гравці створюють зв’язки, а вже потім створені зв’язки починають створювати гравців. Спершу актори визначають правила гри, обирають вектори, задають тенденції. А лише потім ‒ із часом ‒ вибудувана ними архітектура починає змушувати новачків підлаштовуватися під себе.

    А Україна сьогодні перебуває в точці перелому. Старі правила частково зламані. Нові ‒ ще не вибудовані. Від того, які люди сьогодні отримають повноваження, ‒ залежить картинка завтрашнього дня. Тому що у нас немає залізобетонних конструкцій, здатних протистояти чиїмось персональним бажанням. Особливо якщо йдеться про людей, які займають найвищі посади в країні.

    В Україні президент визначає далеко не все ‒ і це відрізняє нас від сусідів зі сходу. Але при цьому він зовсім не є «британською королевою», яка царює, але не править. Його повноваження не обмежуються прийманням вірчих грамот від послів. Цей корабель зовсім не йде на автопілоті ‒ і кожна маніпуляція зі штурвалом даватиме свій ефект.

    Зрештою, ми спостерігали все це упродовж п’яти останніх років. Якщо у президента була політична воля домогтися томосу ‒ на наших очах творилася Православна церква України. А якщо у президента не було прагнення реформувати СБУ ‒ це відомство зберігало свою колишню структуру.

    Так, парламент, безумовно, важливий. Так, будь-кому з Банкової доведеться з ним домовлятися. Яким би не було прізвище майбутнього президента ‒ йому, найімовірніше, восени дістанеться фрагментований і популістський депутатський корпус. Але це зовсім не зводить повноваження президента України до того кола обов’язків, який є у його німецького колеги.

    Ми продовжуємо жити в епоху особових займенників. В епоху конкретних прізвищ і персональних бажань. В українській політиці правила умовні, кордони стерті, а інститути слабкі. Підсумки президентських перегонів не стануть панацеєю для всіх наших хвороб ‒ і ми не зробимо крок одномоментно у світле майбутнє вже завтра. Але точно так само вони не стануть і простим косметичним оновленням у «Вікіпедії».

    Тому давайте без ілюзій.

    Джерело: Радіо Свобода

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Сергій Фурса
    Сергій Фурса

    Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

    Юрій Луканов
    Юрій Луканов

    Журналіст

    Олександр Палій
    Олександр Палій

    Політолог

    Тарас Чорновіл
    Тарас Чорновіл

    Журналіст, політичний діяч

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ