Чи треба вступати місце молодим політикам?

Прочитав колонку Сергія Лещенка і маю питання. Воно в кінці.

Суть колонки депутата - старі політики Порошенко і Тимошенко такі-сякі, не дають дорогу молодим. 
Яскраві порівняння з Курцом та Макроном переконують: в словах Сергія є логіка. Дійсно, коли Юлія і Петро вже були в політиці, Себастьян та Еммануель ще гризли граніт науки. Тепер ці хлопчики керують Європою, а у нас - все ті ж Юлія і Петро, Петро і Юлія...

І все б добре, та є одна деталь. Висновок Сергія звучить так: «Оптимистический сценарий для Украины предполагает победу на выборах единого кандидата из демократического лагеря». Прекрасний список потенційних «єдиних кандидатів» від нових політиків, за версією Лещенка, очолює, як ви думаєте, хто? 
Шанований нами Анатолій Степанович Гриценко. 

Він минулого тижня якраз мав день народження і закріпився у категорії політиків-«семидесятників». Тобто тих, кому сьомий десяток.

І Тимошенко, і Порошенко, за іронією долі, таки молодші Гриценка. 

Питання до зали: чи може політик, який наступив на пенсійний поріг, бути новим, молодим і перспективним?

І чи не є такий політичний ейджизм Лещенка (ти вже 20 років у політиці - давай, до побачення!) вибірковим? Є купа прикладів «найстаріших сенаторів», членів британського парламенту, яким вже давно за 80. Та й у Європі, крім Курца і Макрона, є ще, наприклад, Ангела Меркель... 

Можливо, проблема в іншому, наші молоді і перспективні? У Європі ніхто і нікому не вступає місця ні в транспорті, ні в політиці.