Ніщо не стане між Україною та її європейськими амбіціями

Зустріч президентів Трампа та Путіна припаде на 28-му річницю прийняття українським парламентом декларації про державний суверенітет, крок, що став поштовхом для України на шляху до незалежності.

У той час, я був молодим випускником з міжнародних відносин. І вирішив присвятити своє життя здійсненню долі України як члена європейської сім’ї.

Виклики, перед якими постала Україна є величезними, але це не час для полегшення тиску на Росію. Це буде визнанням слабкості. Замість цього нам слід чітко заявити, що цінності і принципи вільного світу не будуть скомпрометовані. Я продовжу захищати цю справу та інтереси України, наполягаючи на необхідності повернути окуповані Росією території.

Цього тижня в Брюсселі ми дамо зрозуміти, що ціна за агресію Росії буде лише зростати до тих пір, поки не будуть виконані Мінські домовленості і поки не завершиться окупація Криму і Донбасу. Прийшов час для конкретних дій. Чи то на вулицях англійських міст, таких як Солсбері, на серверах електронної пошти західних політичних партій або через засоби пропаганди контрольовані Москвою на заході, Росія намагається посіяти розбрат, непорозуміння і страх, користуючись перевагами наших відкритих суспільств.

Мій досвід показує, що ніщо так не лякає Росію, як наша єдність і рішучість. Повна інтеграція України в європейську та трансатлантичну системи – це найбільша загроза для російської агресії. Тому я маю на меті перетворити європейські прагнення України в більш глибокі альянси з ЄС, починаючи з цифрового ринку, митної співпраці і енергетичної солідарності, та включаючи зобов’язання щодо участі європейських столиць у відновленні міст Донбасу. Будь-що менше не компенсувало б Україні її жертв і не визнало б її прихильність до просування демократії та європейських цінностей.

Протягом останніх чотирьох років, ми зайшли ще далі на шляху економічних реформ, ніж будь-коли з часів незалежності. І це було зроблено в умовах зовнішньої агресії. Будь-який західний уряд, проводячи реформи в такій мірі і в таких темпах, як ми, зіштовхнувся з падінням популярності. Проте мій Уряд не зійде з обраного шляху. Реформи є незворотніми.

В безпековій політиці я буду закликати до посилення зв’язків України з НАТО. Це наш суверенний вибір, і жодна інша країна не повинна мати вето на наші амбіції. До цього часу Україна зробила більший внесок в глобальну безпеку, ніж отримала взамін.

Візміть хоча б участь у миротворчих операціях НАТО. Чи оборонний бюджет, що складає 6% валового внутрішнього продукту, що набагато перевищує зобов'язання щодо 2% ВВП в рамках НАТО. Зверніть увагу і на щойно прийнятий закон про національну безпеку, що наближає Україну до стандартів НАТО.

Цього тижня я оголошу про збільшення внеску України до миротворчої місії НАТО в Афганістані “Рішуча підтримка”. Продовжуватиму наполягати і на фундаментальній ролі миротворчих сил, там де вони потрібні, в тому числі і на окупованому Донбасі. Цей «український тиждень» надішле потужний сигнал, що почують і в Брюсселі, і за його межами – насамперед, в Гельсінкі.

Виходячи з нашого узгодженого підходу не робити нічого, що стосується України без України, я бажаю пану Трампу успіху у його зусиллях, щоб повернути пана Путіна на вірний шлях. Знаючи його, як я, впевнений, що він чекає нашої поразки. Але це не наш варіант, і ніколи ним не буде.

Оригінал на Financial Times.