Ментальність рабів. Про смерть Гафта

В Москві помер актор Валентин Гафт. Новину підхопили кілька десятків географічно українських медіа. Епітети відомий, видатний, великий. Чому географічно? А тому що лише кілька спромоглися нагадати шановній публіці, хто ж насправді помер.  

«Я – путінець... Росія – їй Богом відпущено бути чистіше і сильніше за інших», – наводить Гафта видання «Бегемот», додавши при цьому, що актор був ярим прихильником Путіна і підтримував агресію проти України.  

«Про мертвих або добре, або нічого, крім правди», – заповідав ще в 6 столітті до нашої ери давньогрецький політик і поет Хілон. То краще б промовчати.

Але питання, звичайно, не в особі Гафта, воно набагато ширше.  

Яка стратегічна задача «русского міра» і всіх подібних теорій, породжених у Москві? Зберегти колишні колонії, і передусім Україну, у сфері свого впливу. Цій меті служать заїжджі гастролери, «піратські» і легальні видання, проекти на кшталт «Мінської ініціативи» і чимало інших механізмів, у тому числі бездумні передруки матеріалів російських ЗМІ.

На тридцятому році державної Незалежності мусимо визнати, що ми ще не стали незалежними ментально. Ми і далі живемо життям персонажів чужих романів та кінофільмів. І ці персонажі окупують нашу свідомість так само, як реальні окупують Крим і Донбас.

І справді незалежними ми станемо лише тоді, коли справдимо гасло Миколи Хвильового: «Геть від задрипанки Москви!».