«Ми ведемо війну не вісім місяців...» Уточнення до заяви генерала Залужного

Людство здавна, з часів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, шанувало уміння переконливо й лаконічно звернутися до громади або й до цілої нації так, щоб запалити їхні душі, надихнути на боротьбу з ворогом.

Прикладом таких звернень у ХХ сторіччі був заклик «До всіх французів!» – промова, виголошена 18 червня 1940 року з Лондона на радіо Бі-Бі-Сі тоді ще маловідомим французьким генералом Шарлем де Голлем, що стала відправною точкою французького Опору: «...Ця війна не обмежується лише територією нашої країни. Результат цієї війни не залежить від результату битви за Францію. Це світова війна. Всі помилки, зволікання, страждання не означають, що у світі немає всіх необхідних засобів для того, щоб знищити наших ворогів...»

З того ж розряду і виголошена 5 березня 1946 року Фултонська промова Вінстона Черчилля: «...Ніхто не знає, що Радянська Росія та її міжнародна комуністична організація мають намір робити в найближчому майбутньому і чи існують якісь межі їхньої експансії... Вони нічим не захоплюються більше, ніж силою, і нічого не поважають менше, ніж слабкість, особливо військову слабкість...»

З цього ж розряду націєтворчих в українській історії ХХ сторіччя виступи й публікації Миколи Міхновського, Дмитра Донцова, Івана Багряного... А далі, вже на нашій пам'яті, пристрасні виступи – В'ячеслава Чорновола, Дмитра Павличка, виголошені на революційному київському Майдані слова Віктора Ющенка: «...У вас не вистачить куль та КАМАЗів! Нас вам не зламати! Знайдуться не один і не тисячі, а десятки тисяч нових Вадимів Гетьманів, В'ячеславів Чорноволів, Гій Гонгадзе і багатьох-багатьох добрих людей України!..»

З цього ж розряду і деякі цьогорічні виступи українських політиків, військових, публіцистів, зроблені в ході війни. Серед них, поза сумнівом, і нещодавнє – як завжди, чесне, патріотичне й професійне – звернення генерала Валерія Залужного. Головнокомандувач ЗСУ слушно зауважив, «ми ведемо війну не вісім місяців, а вісім років і вісім місяців». Але й це зауваження потребує уточнення.

Остання збройна агресія Росії проти України справді триває вісім років і вісім місяців. Війна ж Росії на знищення України триває значно довше – 368 років і 8 місяців, від часу Переяславської ради. Ця війна інколи мала характер збройних нападів, інколи точилася без зброї, але завжди – під різними назвами (Московія, Російська імперія, СРСР, Російська Федерація) і за різних зверхників (царів чи генеральних секретарів) – велася на знищення української ідентичності. Батурин, ліквідація Гетьманщини, зруйнування Запорозької Січі, закріпачення українського селянства, підпорядкування Української Церкви, встановлення в Україні радянської влади, Голодомори, розстріляне Відродження, депортації, репресії, всі царські та комуністичні укази й постанови, спрямовані проти української мови та культури – сторінки цієї війни. Конотоп, Кирило-Мефодіївське товариство, УНР, селянські повстання, Холодний Яр, УПА, дисидентський рух – сторінки українського Опору.

Генерал Залужний знає це не гірше за мене, не гірше за українців. І, можливо, його місія Головнокомандувача ЗСУ полягає саме в тому, щоб розірвати зачароване коло і звільнити Україну та й весь світ від московської загрози. Звільнити назавжди.