Зачистка Росії напередодні 70-річчя Путіна

Сьогодні виповнюється 80 років від появи 28 вересня 1942 року наказу народного комісару оборони №298, яким вводилися в дію «Положення про штрафні батальйони діючої армії» та «Положення про штрафні роти діючої армії». Штрафні підрозділи діяли на найважчих ділянках фронту від вересня 1942 до травня 1945 року. Загальна кількість штрафників, згідно документів, перевищувала 427 тисяч. Військові фахівці зазначають, що з усього контингенту штрафників можна було сформувати 35 стрілецьких дивізій. Для порівняння: нацистська Німеччина на момент нападу на СРСР мала в резерві 24 дивізії.

А за два місяці перед тим, 28 липня 1942 року, нарком оборони видав наказ №227, в якому вперше пролунало відоме гасло: «Ні кроку назад!». Цей наказ якраз і передбачав створення штрафних підрозділів та загороджувальних загонів у їхньому тилу. Згідно наказу №227 кожна армія повинна була мати 5-10 штрафних рот, а кожен фронт – 1-3 штрафних батальйони.

Колись мені доводилося читати, як улюбленець новітніх харківських градоначальників маршал Жуков шокував свого візаві, майбутнього американського президента Айзенгавера власним ноу-хау: посилати на мінні поля штрафників, щоб потім там, не наражаючись на міни, могли пройти танки.

Як це нагадує сьогоднішню російську мобілізацію й спроби рекрутувати до війська в'язнів. Але не лише це. Згадаймо, як у 1949 році з вулиць радянських міст зникли інваліди Другої світової. Частину їх просто знищили, частину вивезли у глухі кути Сибіру та Півночі. Найвідоміший з тих таборів був на острові Валаам.

Країна, «гдє так вольно дишіт чєловєк», готувалася відзначати 70-річчя Сталіна, і інваліди війни не повинні були псувати святкового радянського ландшафту. А ще не повинні були нагадувати тиловим партійним щурам, хто насправді воював.

Сьогоднішня Росія чинить так само напередодні 70-річчя Путіна. Мобілізація і спроба перетворення війни на народну – це водночас і намагання вирішити внутрішні економічні проблеми, зменшити навантаження на бюджет через загибель тих же рекрутованих в'язнів і новобранців.

Російська влада ніколи не шкодувала своїх громадян. Вона і є їхнім найбільшим ворогом.

Цікаво, коли вони нарешті це зрозуміють і чи зрозуміють взагалі.

І чи зрозуміють лідери тих країн, які сьогодні допомагають російським громадянам уникнути призову, що не варто втручатися в такий спосіб у внутрішні справи країни самоїдів.