Сергій Грабовський Політичний аналітик

Covid-19 продовжує наступ

Без мобілізації людських, фінансових та матеріальних ресурсів аж ніяк не обійтись

«Мені не дуже подобається, що ми зараз використовуємо термін «криза» для того, щоб позначити ситуацію. Як на мене, ми повинні сприймати цю пандемію як реальну війну. Тому що ми маємо жертви. Велика кількість людей втратила життя через цю пандемію... Люди гинуть. Це означає, що ми повинні використовувати дуже комплексні заходи, зокрема й воєнні (що можливо!), для війни з пандемією. Ми ще не певні щодо причин появи цієї пандемії. Якщо ми будемо чесними перед собою, то скажемо: ми не маємо певності на 100% щодо того, що було найпершим імпульсом... Можливо, після ядерної зброї це буде найбільша загроза для майбутніх поколінь. Може, не зараз, може за 50–100 років – але це дуже небезпечно (йдеться про гіпотезу, що Covid-19 міг «вирватися» з лабораторії, яка працювала над біологічною зброєю. – С.Г.) Мені здається, що в майбутньому наші військові лідери та експерти будуть думати над оборонною політикою в цьому контексті. Зараз ми думаємо не про оборону. Думаємо, як вижити, як залишитися живими. Але завтра і післязавтра доведеться думати і про майбутнє... На мою особисту думку, ця загроза є навіть більшою, ніж ядерна війна... Насправді залишається все ще багато незнаного в цій новітній кризі. Ми повинні бути надзвичайно пильними, відкритими».

Це – фрагмент із виступу Богуслава Пацека, генерал-лейтенанта у відставці, професора Ягеллонського університету, колишнього ректора Національної академії оборони Польщі на нещодавньому Львівському безпековому форумі. В чомусь із генералом можна погодитися, в чомусь – ні, але головні його тези, як на мене, беззаперечні. Пандемія Covid-19 справді сумірна з війною і може в певному сенсі вважатися нею; воєнні заходи (передусім воєнний і надзвичайний стани, залучення армійців у критичних ситуаціях, мобілізацію медиків тощо) для боротьби з пандемією можна і потрібно використовувати; попри те, яким насправді було першоджерело поширення коронавірусу, унаочнила себе загроза біологічної війни, яка апріорі є глобальною; перші уроки цієї війни слід аналізувати, як то кажуть, «на ходу»; і, нарешті, як наголосив у своєму виступі Богуслав Пацек, «одна з причин теперішньої ситуації – те, що ми вже давно і дуже активно воюємо з природою».

Можуть сказати: а чого це польський відставний генерал учить нас, нехай він краще виховує владу третьої Речі Посполитої, адже ця держава в жовтні опинилася в критичній, а в листопаді – в майже катастрофічній ситуації. За добу 13 листопада, напередодні вікенду, зафіксовано 25,5 тисяч нових випадків інфікування коронавірусом, а померло близько 500 осіб. У лікарнях Польщі наразі перебуває 22 з гаком тисяч осіб, підключені до апаратів ШВЛ 2126 пацієнтів. Загалом же кількість інфікованих у цій країні від початку пандемії становить майже 700 тисяч людей, понад 10 тисяч померло. Тим часом в Україні ситуація начебто дещо краща – впродовж 13 листопада число інфікованих сягнуло 12,5 тисячі (загалом 536 тисяч), число померлих – майже 200, а от на лікарняних ліжках нині перебуває 28,5 тисячі пацієнтів... Ну, а ідея про «вирощений» у військовій лабораторії Covid-19 – це конспірологія! Воєнні ж методи боротьби з пандемією несумісні з демократією, чи не так?

Ні, не так. Почнімо з «конспірології» (вона ж «теорія змови»). Цей ярлик найчастіше навішують на гіпотетичні припущення журналістів, істориків і політологів щодо таємної діяльності урядів, спецслужб і військових відомств – передусім авторитарних і тоталітарних держав. У сучасній Росії офіційна політологія й історіографія позначають цим терміном усе, що не вписується в межі встановленого ще за часів Сталіна та Брежнєва канону пояснення значущих подій ХХ–ХХІ століть. Мовляв, це більше, ніж засновані на міфологічних постулатах квазітеорії. Проте хіба ж підривна закордонна діяльність спецслужб СРСР, а затим Росії – це міт? Хіба агресивність Кремля – це міфологема? Хіба вигадкою була підготовка впродовж двох десятиліть окупації Криму? А між тим тих, хто буквально волав, закликаючи київську владу діяти на випередження російської окупації, звали «конспірологами»... Проте польський генерал і не стверджує, що Covid-19 штучно створений; він наголошує на іншому – що треба добре розібратися в цій історії та бути готовими до того, що хтось спробує використати біологічну зброю в своїх політичних інтересах, щоб поставити світ на коліна, а тому слід мати захист від таких спроб. Чи хтось думає про це в Україні? Риторичне запитання...

Тепер про воєнні методи подолання пандемії. Загальновідомо, що їх у першій половині 2020 року застосував комуністичний Китай. І досягнув успіху. Ясна річ, офіційним цифрам захворілих і померлих навряд чи випадає довіряти (про реальний стан справ у Китаї не раз писав у «Дні» мій колега професор Соколов). Але є фактом те, що вже кілька місяців Covid-19 у цій державі, образно кажучи, загнаний у глухий кут. Наразі там хворіє 385 осіб, із них троє – серйозно. Навіть якщо реальні цифри більші в кілька разів, це все одно феноменальне досягнення, адже фактом є швидке відновлення китайської економіки; це єдина «велика економіка» світу, яка з середини року розпочала зростання та нарощує його темпи. Звісно, в усьому брати приклад із Китаю чи В’єтнаму не випадає. Проте задіяти військовиків у терміновій добудові закинутих споруд (скільки їх по Україні!) для шпиталів, їхньому оснащенні необхідним начинням, як то кажуть, сам Бог велів. Але... Не кажу вже про мобілізацію інтернів і студентів-медиків та їхньому навчанню всім потрібним для лікування хворих на Covid-19 (відповідно інтернів і старшокурсників – як лікарів, студентів молодших курсів – як середнього медперсоналу). Я про ці елементарні речі почав писати в «Дні» понад пів року тому. І знов-таки «але». В підсумку маємо те, що маємо – міністр Степанов перед тим, як злягти з коронавірусом заявив, що до кінця місяця Україна розгорне ще десятки тисяч ліжок для хворих на Covid-19, хоча далеко не всі вони будуть оснащені медичним киснем, але вже за місяць медперсоналу не вистачатиме. Це при тому, що реальне число хворих швидко зростає (головний санітарний лікар Ляшко в студії «Радіо Свобода» зауважив, що насправді таких хворих приблизно втричі більше, ніж офіційно зареєстровано, а біофізик, доктор наук Семен Єсилевський невдовзі в тій самій студії заперечив – хворих реально вдесятеро більше за офіційні показники, бо зробити відповідні тести – це велика проблема, та про це якось іншим разом). За оцінками Єсилевського, найоптимістичний сценарій перебігу пандемії в Україні – тобто в разі, якщо буде кому лікувати, – матиме наслідком 70–80 тисяч смертей до згасання поширення Covid-19. А якщо не буде кому та де лікувати?

І ще про Польщу. З запізненням, але все ж там із 7 листопада запроваджені серйозні обмеження: закрилися заклади культури і торгівлі (крім аптек і продовольчих магазинів), учні 1–3 класів перейшли на дистанційне навчання, заборонені зібрання в кількості понад п’ять осіб. Уряд створює додаткові забезпечені устаткуванням і медперсоналом тимчасові лікарні для пацієнтів із Covid-19 в усіх 16 воєводствах країни. Всі вони мають запрацювати з кінця листопада. В Україні ж триває ледь не божевільне шоу: мери низки міст відмовляються дотримуватися карантину вихідного дня, натомість поліція змушує їх це робити, навіть виламує двері ресторацій, які порушують режим, розганяє відвідувачів фітнес-клубів, ба навіть, закриває виставку котів у столиці та штрафує її організаторів... А разом із тим у тих самих містах, де порушується карантин вихідного дня, відбувається другий тур виборів міських голів (нагадаю, що перед першим туром місцевих виборів за добу фіксувалося лише сім тисяч заражених Covid-19, а скільки маємо зараз і матимемо невдовзі, в тому зокрема й унаслідок «свята демократії»?).

Іншими словами, чинна в Україні влада, здається, вже почала розуміти, що на сході країни триває війна, для закінчення якої замало «просто перестати стріляти». Проте вона ніяк не зрозуміє, що паралельно з тією розгорнулася й інша війна – з Covid-19, і розгорнулася вона ще навесні. А на війні як на війні – без мобілізації людських, фінансових та матеріальних ресурсів аж ніяк не обійтись. І в цьому генерал Богуслав Пацек має рацію. Проте поки що до такої мобілізації, схоже, далеко, а тим часом Covid-19 продовжує наступ...

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: